У багатьох селах Житомирської області залишається дуже мало жителів, і цей процес продовжується через відтік молоді до великих міст або за кордон
У багатьох селах Житомирської області залишається дуже мало жителів, і цей процес продовжується через відтік молоді до великих міст або за кордон. Як показують приклади таких сіл, як Яблунівка Хорошівської громади та Тартачок Пулинської громади, де проживають лише кілька людей, ці населені пункти фактично занепадають і стають місцем проживання переважно для пенсіонерів.
Наприклад, у селі Буймир Станишівської громади, розташованому за 23 кілометри від Житомира, проживає всього 38 людей. Через відсутність базової інфраструктури, як-от школи, дитячого садка чи медичного пункту, молодь змушена виїжджати в пошуках кращих умов для життя. Староста Туровецького старостинського округу Галина Любченко зазначила, що в селі проживає вісім дітей, і вони змушені їздити шкільним автобусом до навчальних закладів у сусідніх селах.
“Людей мало, самі бачите — хати пусті. Лише 30 людей, яких я знаю, залишилися, а всі інші вже повмирали”, — сказала жителька Буймира Інга.
У селі Буймир, яке знаходиться у Станишівській громаді, відсутнє транспортне сполучення, що значно ускладнює життя місцевих жителів. За словами старости Туровецького старостинського округу Галини Любченко, рейсовий автобус не заїжджає до села, тому мешканці змушені долати відстань до Коростишівської траси, щоб сісти на маршрутку, яка проходить тільки в певні дні та години.
У Пулинській громаді, яка охоплює кілька старостатів з малою кількістю населення, місцева влада докладає зусиль для забезпечення належних умов для життя мешканців. За словами секретаря Пулинської селищної ради Олени Гудзюк, у громаді працює багато господарських підприємств, які пропонують робочі місця. Це надає місцевим жителям можливість працевлаштуватися на місці або працювати у Житомирі, куди вони можуть легко дістатися завдяки зручному транспортному сполученню.
Деякі підприємства навіть організовують транспортування своїх працівників на роботу. Олена Гудзюк також підкреслила, що громада намагається зберігати та розвивати наявну інфраструктуру, попри складнощі, з якими стикається країна через війну. Це допомагає підтримувати рівень життя в малонаселених селах і зберігати їх від подальшого занепаду.
Секретар Овруцької сільської ради Віктор Кисіль розповів, що в Овруцькій громаді проживає понад 34 тисячі жителів у 91 населеному пункті. У 25 селах кількість жителів менше ніж 50 людей.
“У трьох населених пунктах, які перебувають на обліку як населені пункти, не проживає жодна людина. У дев\’яти селах взагалі немає дітей — від 0 до 18 років. Це населені пункти, де здебільшого залишилися лише люди старшого віку”, — повідомив Віктор Кисіль.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло на демографічну ситуацію в Овруцькій громаді, але дещо несподіваним чином. Віктор Кисіль зазначив, що, хоча війна, безсумнівно, не сприяє покращенню демографічної ситуації, вона не призвела до значного зменшення кількості сільського населення через від\’ємний природний приріст.
Навпаки, початок воєнних дій змусив багатьох жителів Овруча та інших міст переїхати до віддалених сіл, які вони інтуїтивно вважали безпечнішими. Таким чином, певні села, які раніше могли занепадати, отримали нових мешканців, що частково компенсувало негативні демографічні тенденції.
Керуючий справами Малинської міської ради Ігор Малегус зазначив, що під час повномасштабного російського вторгнення приблизно 4 500 жителів Малинської громади виїхали за кордон і досі не повернулися.
Особливо інтенсивною була евакуація в перші дні війни, коли близько 3 500 дітей та матерів були вивезені через Коростень і Житомир. Деякі з цих людей переселилися до західних областей України, але значна частина змогла виїхати за кордон, використавши хаб у Львові. Багато з них опинилися в таких країнах Європи, як Чехія, Словаччина, Польща, Німеччина та Нідерланди.
У Малинській громаді 27 сіл, де проживає менше ніж 50 жителів.
“Серед цих сіл у 19 населених пунктах або зовсім немає дітей до 18 років, або є лише одна-дві дитини”, — каже Ігор Малегус.
Анатолій Ткачук, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, висловив думку, що села з населенням менше ніж 20 осіб, ймовірно, не вдасться зберегти, тоді як населені пункти з більшою кількістю жителів мають шанс на виживання та розвиток.
Він підкреслив важливість проведення опитувань серед жителів, щоб зрозуміти справжні причини виїзду людей. За його словами, важливо дізнатися, як довго люди проживають у селах, чи бачать вони своє майбутнє там, і що їх мотивує до можливого переселення. Ткачук також наголосив на необхідності скласти статево-вікову піраміду для кожного поселення громади. Це допоможе визначити, які населені пункти варто розвивати, а які, на жаль, не мають перспективи збереження.
Анатолій Ткачук зазначив, що в Європі набуває популярності тренд переїзду з міст до сіл, зокрема через кліматичні зміни. Великі міста стають менш комфортними для життя через спекотні умови, що робить їх менш привабливими для мешканців. Цей фактор стимулює людей шукати більш зручні та спокійні умови життя в сільській місцевості.
Ткачук вважає, що громади можуть скористатися цим трендом, впроваджуючи програми, спрямовані на популяризацію своїх територій серед міського населення. Він пропонує, наприклад, виділяти ділянки під забудову, забезпечувати їх необхідною інфраструктурою, як-от електрика та водопостачання. Це може створити сприятливі умови для переселення людей до сіл, що, в свою чергу, сприятиме їхньому розвитку.
