Цього року Житомир відзначає 1140-річчя свого заснування
Цього року Житомир відзначає 1140-річчя свого заснування. У зв\’язку з цим кореспонденти вирішили дізнатися більше про історію міських вулиць, зокрема про головну пішохідну — Михайлівську. Вони поспілкувалися з почесним амбасадором Житомирщини, кандидатом історичних наук, доцентом Поліського національного університету та членом Національної спілки краєзнавців України Геннадієм Махоріним.
Коли вперше згадують про Михайлівську вулицю
Вулиця Михайлівська почала формуватися в середині 19 століття. До цього це була околиця Житомира, де в кінці 18 століття поселилися старообрядці “пилипони”. Тоді вулиця, що проходила через їхнє поселення, носила назву Пилипонська. У 1856 році Михайло Хаботін завершив будівництво Михайлівського храму, і вже в 1880 році вулиця Михайлівська згадувалася в адресній книзі Житомира, хоча поруч у дужках все ще значилася як Пилипонська.
У книзі Георгія Павловича Мокрицького “Вулиці Житомира” зазначено, що офіційно вулиця отримала назву Михайлівська в 1888 році. Однак, на думку Махоріна, це помилка, так само як і назва “Пилипонівська”, оскільки правильною була “Пилипонська вулиця”.
Звідки пішла назва Михайлівська
Назва вулиці Михайлівська походить від новозбудованої церкви Святого Михайла, яку зведено на кошти Михайла Хаботіна, купця другої гільдії. Він придбав садибу у Олександра Скальковського та профінансував будівництво храму, таким чином зробивши значний подарунок місту, створивши одну з його окрас.
Особливістю цього храму є його унікальні розписи, виконані в стилі давньоруської мініатюри, подібно до того, як раніше ілюстрували книги. Інтер\’єр храму був розписаний Денисом Білянським разом із його сином, колегами та учнями, що додає йому неповторної художньої цінності.
Коли Михайлівська почала змінюватися і набувати вигляду головної вулиці Житомира
У середині 19 століття, коли було затверджено новий план розбудови Житомира, за наказом тодішнього губернатора Синельникова, пилипонів переселили на вулицю Російська Слобідка (сьогодні це район ближче до вулиці Довженка).
Після цього, за розпорядженням місцевої влади, на місці сучасної Михайлівської вулиці почали зводити красиві будинки, які стали окрасою міста. Тут було впроваджено рядову забудову, де будівлі стояли щільно одна біля одної. Це відрізняло Михайлівську від інших міських вулиць, де переважала садибна забудова.
Кому стали належати ці землі
Першими власниками земельних ділянок на новоствореній вулиці Михайлівській були такі особи, як Григорій Тартаковський, Халім Рабінович, Артем Сіваєв, Евард Мар\’ян Галлі (відомий лікар і колекціонер), Лівшиць, Ратнер, Мінель та інші. Вони збудували тут дво- та триповерхові будинки.
На початку 20 століття змінився склад власників цих ділянок. Наприклад, Джовані Евард Мар\’ян Галлі продав свою ділянку житомирському споживчому товариству, а землю Лівшиця придбав підприємець Фортунат Раковський. Його син, Октавіан Фортунатович Раковський, здобув славу як відомий юрист.
Якою була Михайлівська після купівлі земель заможними власниками
На межі 19-20 століть вулиця Михайлівська вже набула свого остаточного вигляду. Вона швидко здобула репутацію однієї з найкращих торгових вулиць Житомира, адже поєднувала важливі артерії міста — вулиці Київську та Велику Бердичівську. За тогочасною традицією, на перших поверхах будинків розташовувалися магазини, а на верхніх — установи або житлові приміщення. Вулиця також була відома численними готелями, яких налічувалося близько 6-7. Серед них: “Венеція”, “Петіт-отель”, “Брістоль”, “Версаль”, “Вікторія” і “Оріон”.
Крім того, було два кінотеатри — “Люкс”, а пізніше і “Кіно-Рим”. У будинку Раковського розміщувалося комерційне зібрання, де збиралися купці, торговці для своїх заходів. Це був їхній будинок, місце корпоративного зібрання. Михайлівська вулиця була надзвичайно насиченою людьми, тому що це було місце і для прогулянок, і, зокрема, для шопінгу. На вулиці Михайлівській, зокрема і зараз, зберігається один з найстаріших діючих кінотеатрів в Україні.
Найстарішим за нього є тільки кінотеатр “Ліра” у Києві. Наступний за часом заснування є житомирський кінотеатр, який має нині ім\’я Івана Франка.
Що спільного та відмінного між Михайлівською понад 100 років тому та зараз
Можна провести аналогії із Житомиром дорадянського часу і з сьогоденням. Їх поєднує те, що повернулася роль першого поверху будинків. Як і в минулому, перший поверх використовували для магазинів, так само і зараз — для різних торговельних закладів та кав\’ярень.
Також поєднує те, що вулиця Михайлівська мала аристократичний характер, була престижною для заселення, тут земля коштувала дуже дорого. І, відповідно, тут могли оселитися лише заможні люди.
По-друге, міська влада дбала про те, щоби саме багаті люди тут купували земельну ділянку, бо саме вони спроможні збудувати гарний будинок, кам\’яний обов\’язково, який стане окрасою міста. Дерев\’яні заборонялося будувати, тому що наперед думали про створення обличчя вулиці, міста.
Я думаю, що правильні й зараз такі вимоги стосовно того, щоб контролювати підприємців, аби вони дбали про зовнішній вигляд своїх закладів, щоби вони дійсно були окрасою нашого міста. І потрібно було б все-таки, щоб у нас існувала посада художника міста, який би дбав про загальний образ Житомира. В минулому такої посади не було, працював міський архітектор, на якому і лежав цей обов\’язок — дбати про цілісний образ міста. На жаль, теперішня посада архітектора обмежена у таких функціях, якими володів міський архітектор раніше, наприклад, Мечислав Лібрович.
Головна пішохідна вулиця міста, вона завжди була саме пішохідною?
Раніше Михайлівська не була пішохідною вулицею, а відігравала ключову роль у торговельних відносинах. Там, де зараз розташоване обласне управління сільського господарства, у будинку Фельденкрайза була дилижансна контора, звідки вирушали карети, що мчали по Михайлівській з великою швидкістю. Вони прямували на вулицю Київську, звідки їхали до Києва. Через це вулиця страждала від постійного шуму, посиленого бруківкою, що було недоліком для мешканців.
Пішохідною вулиця стала лише після здобуття Україною незалежності. Хоча це правило іноді порушується водіями, зокрема через проблеми з доставкою товарів, робляться зусилля, щоб Михайлівська залишалася пішохідною.
У 2016 році, завдяки пропозиції Георгія Павловича Мокрицького, в центрі Михайлівської було створено Європейський майдан, що надає вулиці європейського стилю та шарму.
Як підсумував Геннадій Махорін, кожна будівля на Михайлівській несе в собі історію міста та долі його мешканців.
