Коли дотик заміщує зір, кожен звук набуває свого відтінку…. І навіть у такому особливому світі є місце для книг, навчання, творчості та мистецтва. Люди з порушенням зору тонко відчувають світ через призму своєї унікальної реальності.
Ірина Смірнова показує книги, написані шрифтом Брайля. Вона — керівниця організації ЖОГО «УТОС», яка опікується людьми з порушенням зору.
Сама пані Ірина шрифтом Брайля не володіє, бо має набуту інвалідність, тому тактильні відчуття недостатньо гострі. Однак 160 з 400 осіб із порушенням зору в Житомирській громаді активно ним користуються. Така література доступна в бібліотечному фонді організації.
Уявіть: людина читає кінчиками пальців, відчуваючи комбінації крапок. Рельєфно-крапковим шрифтом можна навіть вивчати іноземні мови.
І хоч сьогодні є багато книг в аудіоформаті та спеціальних додатків для озвучення тексту, книги, написані шрифтом Брайля, не втрачають своєї переваги: їх не слухаєш, а читаєш, взаємодіючи з текстом.
Організація сприяє тому, щоб люди з порушенням зору знаходили себе у творчості та навчанні. Тут обговорюють прочитані книги, декламують поетичні твори. Проєкт «Інклюзивний культурно-мистецький простір “Музи об’єднують нас”» реалізується за підтримки міської ради і є одним із багатьох, що спрямовані на інтеграцію та підтримку людей з інвалідністю.
“Ми прагнемо зробити життя цих людей легшим і кращим, бо розуміємо, які труднощі стають на їхньому шляху, — каже директорка департаменту соціальної політики міськради Вікторія Краснопір. — Для осіб із інвалідністю по зору виділяються кошти з місцевого бюджету на компенсацію 50% вартості житлово-комунальних послуг, на адресну матеріальну допомогу, надаються послуги «соціальне авто» та фізичного супроводу. У 2024 році 238 особи з інвалідністю по зору отримали матеріальну допомогу на загальну суму 1 млн 71 тис грн”.
Відвідувачі «Прозорого» мали змогу відчути, як це — орієнтуватися у просторі без зорового сприйняття. Вони пройшли приміщенням із зав’язаними очима, використовуючи лише білу тростину.
«Повна дезорієнтація. Я начебто обдивився довкола і знав, де які предмети. Але коли все згасло — стало незвично. Я не розумів, куди йду і боявся не задіти когось тростинкою», — ділиться враженнями Денис Толмачов. Каже, не розумів, чи в правильному напрямку рухається, і потребував сторонньої допомоги.
«Трохи легше стало, коли я відчув тростиною тактильну плитку на підлозі», — додає Олександр Голуб. Він також відчував страх, що когось задіне.
Ці труднощі є щоденною реальністю для людей із порушенням зору. Вони живуть у світі, де прості речі стають викликами.
І наостанок — декілька побажань від людей, які бачать серцем. Вони залишили їх у символічних листах:
«Не залишайте самокати посеред тротуарів»;
«Допоможіть при переході вулиць»;
«Допоможіть в транспорті»;
«Встановлюйте тактильну плитку на шляхах»;
«Облаштовуйте пандуси»;
«Допоможіть в магазинах, аптеках, банках»:
«Фарбуйте елементи благоустрою в яскраві кольори»;
«Не встановлюйте зайві півсфери»;
«Попереджайте про перешкоди на дорозі»;
«Будьте толерантними до людей з інвалідністю».
Ці побажання від людей з унікальним світосприйняттям мають бути важливими кроками до того, щоб «світ на дотик» ставав доступнішим для кожного.
