Водоспади Ігуасу розташовані в центральній частині Південної Америки, ближче до її атлантичного узбережжя. Розташувався комплекс водоспадів на однойменній річці Ігуасу, якою проходить кордон Аргентини і Бразилії. За 28 км звідси протікає річка Парана, якою обидві країни межують із Парагваєм.
Ігуасу – це не поодинокий водоспад, а величезний комплекс із 275 водоспадів. Він займає площу в 3 км² уздовж течії річки. Вся територія входить до національного парку Ігуасу, занесеного до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сам парк між собою ділять Аргентина і Бразилія. Першій дісталося 70% заповідної території. Бразильська ж сторона знаменита оглядовими майданчиками, які розташовані на плоскогір’ї і звідки відкривається найкращий вид на головний водоспад системи – Глотку Диявола.
Що стосується найкращого часу для відвідування водоспадів, то завдяки розташуванню в субтропічній зоні приїжджати сюди можна цілий рік. «Високий сезон» припадає на літні для південної півкулі місяці – грудень-лютий. З одного боку, в цей час випадає велика кількість опадів і водоспади постають у всій своїй красі, з іншого – це найспекотніша пора року, і температура повітря тримається в районі 30°С. Та й туристів екстремально багато.
Взимку в «низький сезон» на водоспадах вільніше, а температура повітря не перевищує комфортні 22°С. Щоправда, перестають лити дощі, і багато дрібних водоспадів пересихають. Найпосушливішими вважаються весняні місяці з серпня по жовтень.
Туристична інфраструктура біля водоспадів почала з’являтися лише на початку XX століття, коли остаточно закріпився поділ території між трьома країнами. Перший національний парк 1909 року відкрила Аргентина. Бразильська територія комплексу стала вважатися охоронною лише 1939 року.
Найзнаменитіший вислів про водоспади Ігуасу належить першій леді США Елеонорі Рузвельт. Під час турне Бразилією, вона чи то сама заїхала на водоспади, чи то за вечерею хтось показав їй фотографії цього дива природи. Однак, поглянувши на Ігуасу, Елеонора дала таку характеристику: «Бідна наша Ніагара! Порівняно з Ігуасу вона виглядає, як струмінь із водопровідного крана!»
Справді головний водоспад Ігуасу – Глотка Диявола – значно більший за Ніагару. Висота водоспаду в Південній Америці становить 82 метри, тоді як у Ніагари вона коливається від 21 до 53 метрів. Знаменитому африканському водоспаду Вікторія Глотка Диявола значно поступається лише в розмірі водної завіси. Ширина південноамериканського водоспаду – 150 метрів, а протяжність його водної завіси – 700 метрів. У водоспаду Вікторія вона довша у 2,5 раза.
Красу водоспадів Ігуасу гідно оцінили і кінематографісти. Тут знімали один із фільмів про Індіану Джонса і картинку Вонга Карвая «Щасливі разом», а також ще з десяток комедій, серіалів і пригодницьких фільмів.
Однак водоспади Ігуасу – це не лише популярне туристичне місце. Енергію води тут використовують для вироблення електрики. Знаменита гідроелектростанція Ітайпу розташована за 20 км від комплексу на річці Парана. Ця найбільша гідроелектростанція світу щорічно виробляє до 103 мільярдів кВт і постачає енергією 93% території Парагваю і 20% території Бразилії!
Вирушаючи в національний парк Ігуасу, потрібно відвідати обидві його частини. З бразильського боку можна зробити чудові панорамні кадри Глотки Диявола, ну а щоб прогулятися по його верхній кромці, потрібно їхати в аргентинську частину. Значну площу обох парків займають сухі острівці, між якими перекинуті дерев’яні променади, якими і гуляють туристи, що приїхали.
На аргентинському боці варто звернути увагу на такі водоспади:
Адам і Єва – тут прийнято загадувати бажання або робити пропозицію руки і серця;
Сальто Санта Марія – перший водоспад комплексу, який отримав своє ім’я;
Сальто Сан Мартін розташований на однойменному острові посеред річки Ігуасу, куди можна дістатися на човні;
Сальто Босетті – водоспад, названий на честь уже згаданого дослідника, який фактично відкрив комплекс для широкої публіки;
Інші прекрасні водоспади з назвами «Дві сестри», «Два мушкетери» і «Три мушкетери».
