МИКОЛАЙЧИК
Я ніби й той – але уже змінивсь,
Чогось не стало і не вистачає…
Де юний ти, націлений увись,
З небесними очима, без печалі?!
Гортаю-перечитую життя
За роком рік, мов книжку старовинну…
Яким ти був наївним, як дитя!
Як вірив ти у чудеса дитинно!
Так щедро ви судилися мені,
На маминому рушничку неначе,
Мої удачі й радощі рясні,
А заодно – такі ж рясні невдачі!
Вернути б давню хоч одну весну –
І знов отим наївно юним стати!
…Спросоння під подушку заглянув –
А раптом миколайчик там від тата?!
Василь Головецький, м. Житомир
