У вівторок відбулось чергове судове засідання стосовно колишнього директора Бердичівського водоканалу Костянтина Анучіна. У якості свідка суд допитував колишню головну бухгалтерку підприємства, а більшість питань ставила очільниця Бердичівської прокуратури, яка тепер особисто представляє свій орган в цій судовій справ.
Бухгалтерка, хоч вже трохи й не пам’ятала обставини саме цієї закупівлі, адже пройшло вже майже п’ять років, але зате з легкістю відповідала на всі запитання щодо загальних принципів тендерних закупівель, що їх процедура стала зрозумілою навіть для сторонніх спостерігачів.
Мовляв, всі дії вона виконувала згідно із Законом про закупівлі і процедурами, яких навчилась на спеціальних курсах, що проводили фахівці з Києва. До них же вона зверталась і в деяких незрозумілих випадках. Так було і при необхідності укладання додаткових угод на придбання електроенергії. Їй пояснили вимоги закону про те, що при збільшення ціни на енергоринку можна укладати додаткові угоди але на збільшення не більше ніж 10%.
А тепер найголовніше, що стало фабулою обвинувачення у десятках, якщо не сотнях подібних кримінальних проваджень по всій Україні. Закон, викладачі курсів, і бухгалтерка стверджують, що 10% відноситься до різниці цін між новою додатковою угодою та попередньою додатковою угодою, а прокурорка Бердичева, як і сотні прокурорів по всій країні – що збільшення на 10% може бути лише між початковою ціною договору і кінцевою ціною хоч п’ятої, хоч десятої додаткової угоди.
Цікавою стала відповідь свідка на питання судді, а що б було, якби ви не уклали на вимогу продавця електроенергії додаткову угоду. А тоді б водоканал автоматично перейшов до «продавця останньої надії» і купував би її за втричі більшою ціною. Так, тоді ціна на ринку була 1,68 гривні за кіловат, а «остання надія» – це 4,20 гривні за кіловат.
Безпосередньою причиною додаткових угод були листи постачальника електроенергії та довідки з торгово-промислової палати про збільшення ціни на енергоринку. Бухгалтер та інші члени тендерного комітету вивчали ці документи, готували проект нової угоди і несли її на підпис директору. І ось тепер за цей підпис колишнього директора обвинувачують у фінансовому злочині.
До речі, в аналогічному злочині обвинувачують на Бердичівщині ще кількох очільників управлінь освіти територіальних громад. А передивившись в інтернеті подібні судові справи, вдалось зрозуміти, що ще дуже багато очільниць управлінь освіти ходять на подібні судові засідання.
АЛЕ?!! Вони туди ходять не в якості обвинувачуваних, а в якості потерпілої сторони. Інші прокуратури України обвинувачують у злочині постачальників електроенергії, а не очільників комунальних установ і підприємств.
А суди, які розглядають подібні справи неоднозначно вказують прокурорам, що це взагалі не має бути їхнім ділом.
Так, господарський суд Черкаської області у рішенні від 20 червня 2024 року у справі за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, м. Золотоноша, Золотоніського району, Черкаської області, в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району, вказав таке:
«Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити також, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Судом враховано, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно…»
Стосовно ж Бердичівського водоканалу, то ми вже писали що ініційована прокуратурою кримінальна справа, в якій директору водоканалу інкримінували збитки на 600 тисяч гривень вже призвела до того, що від наступного тендеру відмовились деякі учасники. І в підсумку, водоканал був змушений укладати договір, що перевищував пропозиції цих учасників більш ніж на мільйон гривень. А представник “потерпілої сторони”, тобто начальниця управління ЖКГ міської ради, взагалі не знає, що їй очікувати від результатів судового процесу.
Тож цілком риторичним виглядає питання, винесене в заголовок статті: «Кого захищає Бердичівська прокуратура?»
Після допиту бухгалтерки водоканалу на засіданні почали допитувати головного енергетика. Але він не встиг сказати, що він про все це думає, хоча й хотів, бо судове засідання перервалось інформацією про замінування будівлі суду. Його допит перенесли на інше засідання.
Ще восени суддя оптимістично прогнозував, що цю справу до весни завершать, але поки що цей прогноз під питанням. Хіба що прокуратура відмовиться від своїх безглуздих вимог…
