“Душа – як вічна українська пісня,
З усіх країв додому нас вела…” (Микола Сингаївський).
Відомий український поет, перекладач, публіцист, автор слів славнозвісної пісні “Чорнобривці”, лавреат численних літературних премій (1936-2013).
“Скажу про один жанр мистецтва, до якого я небайдужий. Це – пісня. Вона володіє мною з дитинства, з юнацьких років. Я був гармоністом на сільських празникових гуляннях, гармошка для мене і нині дивовижний інструмент у розумінні настрою.”, – Микола Сингаївський.
“Життя моє без пісні – не життя,
Без неї я себе не уявляю…” (Микола Сингаївський)
Народився Микола Сингаївський в с.Шатрище на Житомирщині. Школу закінчив у м.Коростень. “В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички – так їх називають на Поліссі – б’ють тут з-під кожного пагорбка. Звідси витоки моєї творчості.”. Ще навчаючись в школі, друкувався в районній і обласній газетах. Школярем Микола вітав депутата поета Максима Рильського, який приїздив до Житомира. Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів Миколи Сингаївського з напутнім словом Максима Рильського. “Вчився і працював, пізніше працював і вчився, – все життя я десь працював. В дитинстві ми були пастухами, нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля.”, – говорив Микола Сингаївський.
Навчався він на філологічному факультеті Київського університету ім.Т,Шевченка. З 5-го курсу університету його відрахували, але допоміг Максим Рильський, і студент Микола Сингаївський закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював завідувачем відділу поезії газети “Літературна Україна”, в журналі “Ранок”, головним редактором журналу “Піонерія”. У 1958 р. вийшла перша збірка поета для дітей “Жива криничка”. Схвально про неї відгукнувся Михайло Стельмах.
За шістдесят років творчої діяльності побачило світ у різних жанрах понад сімдесят п’ять книжок Миколи Сингаївського. З них – значна частина для дітей. За твори для дітей і юнацтва М.Сингаївський став лавреатом премій імені Лесі Українки і імені Миколи Трублаїні, а його поезії увійшли до читанок, шкільних підручників. Письменником, сценаристом і перекладачем був старший на сім років брат – Петро Сингаївський.
Ще студентом Микола Сингаївський вперше потрапив до Франції. У Парижі він побачив величезну клумбу з різними квітами, осадженими чорнобривцями. Це справило на нього величезне враження – це ж були квіти його рідної землі. Саме там, у Франції, і були написані перші рядки славнозвісних “Чорнобривців”. Натоді він дружив з композитором Володимиром Верменичем, з яким вони пізніше створили кілька пісень. Микола Сингаївський, повернувшись з Франції і розповів про свій задум пісні про матір і чорнобривці композитору. А у нього вже була мелодія. Так з’явилися невмирущі “Чорнобривці”. То був 1957 рік.
Пісня вперше прозвучала в шістдесятому році. Це сталося в Київській філармонії на творчому вечорі видатного співака Костянтина Огнєвого. Співак згадував, як прозвучала пісня в Канаді: “Літня естрада. Сила-силенна народу. І починаю я співати про чорнобривці. На другому куплеті дивлюсь, із задніх лавиць піднімаються люди і виходять, просто-таки вибігають. Мені аж холод по серцю війнув. Однак за кілька хвилин всі ті люди повертаються і несуть оберемками квіти, чорнобривці. І поки я доспівав, то вся сцена була в тих чорнобривцях.”.
Багато мелодій, написаних композиторами на вірші Миколи Сингаївського, знайшли дорогу до сердець слухачів.
У 2013 р. було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Миколи Сингаївського.
@MiraStudia Модерна Україна
