З Антарктиди на Житомирщину повернулася начальниця метеостанції Житомир Валентина Гарбарчук. Вона була учасницею 29-ї Української антарктичної експедиції, яка цілий рік працювала на станції “Академік Вернадський”.
У коментарі Валентина Гарбарчук розповіла, що 7 квітня вперше після повернення з Антарктиди зустрілася у Житомирі зі своїми колегами-метеорологами, пише Суспільне.
“Було дуже приємно, зустріли мене гарно. Чекають на роботі. Але зараз у мене відпустка, бо потрібно після такої тривалої роботи на станції “Академік Вернадський” трішки відновити здоров’я, тому що часові пояси різні — 6 годин різниця. Але все буде добре. Сьогодні написала заяву на відпустку. У травні повертаюся до роботи. Колегам привезла сувеніри”, — розповіла Валентина Гарбарчук.
Окрім спогадів, вражень і сувенірів, полярниця привезла особливу реліквію — державний прапор України, на якому залишили свої підписи учасники трьох експедицій: 28-ї, 29-ї та 30-ї. Полярниця сказала, що вже почала сумувати за Антарктидою.
“У команді було 14 людей, то думаю, що всі почали сумувати відтоді, як ми сіли на “Зодіак”, коли добиралися до “Ноосфери”. Українське судно-криголам доправило нас з Антарктики до чилійського порту Пунта-Аренас через протоку Дрейка. Вона відома своєю бурхливістю і цього разу, за словами капітана судна Павла Панасюка, прохід був одним із найважчих. Був шторм, хвилі заввишки чотири метри. Але я перенесла прохід через протоку Дрейка добре, як туди до станції, коли ми добиралися рік тому, так і назад, теж без таблеток. Тобто я морської хвороби не маю. Потім з Чилі кількома літаками команда дісталася Варшави, а звідти вже автобусом до України”, — розповіла метеорологиня.
Разом із іншими метеорологами по дорозі додому Валентина взяла участь в експерименті — запуску радіозондів із судна “Ноосфера”. Це відбулося вперше за весь час досліджень українців в Антарктиці.
“Радіозонд — це спеціальний пристрій, який піднімається в повітрі на заповненій гелієм кульці. Весь шлях він вимірює низку параметрів (температуру, вологість, швидкість вітру) й одразу передає дані на землю. Таке “сканування” на висоті до 20 кілометрів дає найточнішу інформацію, щоб вивчати різні процеси в атмосфері та прогнозувати погоду. Адже приповерхневий моніторинг (до 2 метрів) дозволяє побачити лише частину того, що відбувається в атмосфері. Одночасний запуск зондів на “Вернадському” та “Ноосфері”, яка вже була за 200 кілометрів від станції, допоміг зафіксувати, як змінюється погода. Це дасть змогу науковцям більше дізнатися про те, як утворюються хмари й опади в цьому районі, а також як це впливає на океан, морський лід і танення льодовиків. Експеримент проводили два дні поспіль, загалом запустивши по 4 радіозонди. З “Вернадського” це робили науковці 30-ї експедиції, а з “Ноосфери” — ми, учасники 29-ї Української антарктичної експедиції та сезонного загону”, — розповіла полярниця.
За словами Валентини Гарбарчук, дослідження, які метеорологи проводять в Антарктиді, є важливими для всього світу. Зібрана інформація передається в міжнародні організації, наукові центри, Всесвітню метеорологічну організацію, український гідрометцентр для складання поточних прогнозів і для дослідження змін клімату.
“На станції “Академік Вернадський” ми виконуємо технічні завдання за напрямом: “Гідрометеорологічні дослідження”. Робимо:
гідрометеорологічні спостереження за програмою Всесвітньої метеорологічної організації та інших міжнародних і вітчизняних моніторингових програм;
озонометричні: вимірювання вмісту озону;
гляціологічні: вимірювання-сканування льодовика;
аерологічне зондування атмосфери”, — повідомила Валентина Гарбарчук.
