Угода про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови знаменує початок нової віхи в нашій історії стосунків зі США.
Спробуємо розібратися, як вона працюватиме і наскільки американці зможуть масштабувати свій вплив на українські надра і видобуток.
30 квітня 2025 р. уряд схвалив проект угоди.
Для підписання договору в Вашингтон вирушила українська урядова делегація.
Підписи під її текстом поставили міністр фінансів США Скотт Бессент та перша віце-прем’єр-міністр України — міністр економіки Юлія Свириденко.
Поки що в доступі є рамковий текст угоди, який буле наповнюватися конкретним змістом вже під час укладання відповідного Положення про функціонування Фонду.
За повідомленням агентства Bloomberg, далі очікується підписання двох технічних, виконавчих угод про створення Фонду і його фінансування та поповнення.
Як Україна стане боржником Фонду
Відповідно до рамкової угоди, кожна сторона буде вносити у Фонд свої відповідні внески.
На першому етапі це будуть умовні права користування новими українськими родовищами природних ресурсів (за виключенням тих, що вже експлуатуються) – це буде внесок української сторони.
З боку США внесками стануть майнові права за кредитними угодами та угодами поставки в Україну різноманітної технічної допомоги, передусім зброї.
Це саме майнові права на отримання плати за такими контрактами з української сторони (тобто своєрідний фінансовий факторинг, коли банки купують право на отримання плати за контрактами).
Після передачі такого права на отримання коштів за контрактами, Україна вже буде боржником Фонду, а не США.
Надалі Україна має заплатити Фонду ці гроші, але в реальності таких транзакцій, скоріше за все, не буде.
Цей борг погашатиметься за рахунок прибутку Фонду, який буде нараховуватися на внесок української сторони.
Наприклад, Фонд заробив прибуток у розмірі $1 млрд.
Він розподіляється між сторонами відповідно до їхніх внесків.
Візьмемо пропорцію 50/50.
Тоді на користь української сторони Фонд має виплатити умовно $500 млн прибутку, так само як і на користь американської.
Але прибуток української сторони не буде фактично виплачуватися — він одразу по схемі взаємозаліку піде на погашення боргу України за контрактами із США, право на отримання платежу з якими передадуть до Фонду.
І так буде до тих пір, поки Україна не погасить свій борг за всіма цими контрактами: кредитними та матеріально-технічними угодами поставки.
Не тільки нові родовища. Як може збільшитися вплив США
На поточному етапі узгодили ключову позицію — йдеться лише про нові кредитні контракти, зокрема на поставку зброї.
Тобто раніше висловлювані Дональдом Трампом побажання включити в пасиви/активи Фонду міфічну заборгованість України перед США у $350 млрд поки що лишилися без задоволення.
Йдеться виключно про нові родовища корисних копалин, які ще не розподілені між надрокористувачами.
Це переважно цінні мінерали та енергоносії: літій, графіт, германій, титан, ніобій, тантал, стронцій, марганцева руда, тощо.
А також нафта та природний газ.
Значна частина рідких мінералів (що їх Трамп іноді називає рідкоземельними — звужуючи спектр родовищ), які використовуються у новому технологічному укладі і є в розпорядженні України, стануть об’єктом управління з боку Фонду.
Особливо слід звернути увагу на графіт, германій та літій — поклади цих природних ресурсів в Україні досить значні, особливо графіту та германію.
Варто відзначити й марганцеву руду, адже в Україні сконцентровано понад 50% від світових запасів цієї сировини, яка відіграє значну роль в металургії (виробництві феросплавів).
Але тут не слід особливо покладатися на норму угоди щодо управління виключно “новими родовищами”.
Справа в тому, що в нашій країні будь-які родовища можуть стати “новими”.
На відміну від США, в Україні немає права власності на природні надра — вони за Конституцією належать народу.
Кабмін лише уповноважений здійснювати управління цими ресурсами — видавати дозволи на видобуток, термін яких може закінчитись або дозвіл може бути достроково розірваний.
У такому випадку Україна заплатить колишньому надрокористувачу компенсацію (можливо, навіть за рішенням суду), а Фонд отримає “чисте право” на надрокористування, яке він продасть новому власнику.
Усе, на що може розраховувати колишній власник, — це компенсація та матеріальне обладнання ГЗК (машини та інше устаткування).
Суто теоретично Фонд може стати найбільшим отримувачем природної ренти в країні.
Управлятись він буде як партнерство на паритетних началах представниками України і США.
Але, враховуючи вплив американського посольства в Україні, це буде, скоріш за все, суто проамериканське правління.
Трьохтактна схема управління
Сама схема функціонування Фонду виглядає так: маємо своєрідну трьохтактну схему, за якою Фонд:
– Отримує активи у вигляді родовищ корисних копалин.
– Отримує ренту та інвестує її у формування стратегічної інфраструктури для вивезення цієї сировини: залізниці, порти тощо.
– Розподіляє прибутки між учасниками, отримані як у вигляді сировинної ренти за видачу дозволів на видобуток, так і у вигляді доходів від експлуатації інфраструктурних об’єктів.
Фактично Фонд концентрує в своїх руках весь ланцюг доданої вартості у системі надрокористування України: видачу дозволів, отримання ренти, розбудову сировинної та транспортної інфраструктури з вивезення сировини, отримання логістичних та транспортних доходів від її експорту.
Це як надавати фермеру в оренду землю для вирощування збіжжя і одночасно продавати йому послуги із зберігання врожаю на власному елеваторі та послуги з помолу зерна на власному млині — більша частина доданої вартості в цій моделі буде залишатися не у фермера, а в орендодавця й одночасно власника елеватора та млина.
При цьому прибутки Фонду не будуть оподатковуватися в Україні, а репатріація доходу в США (після 10 років функціонування) — не підпадатиме під дію валютного регулювання України.
Тобто заборонити цей вивіз капіталу з країни буде неможливо.
Скільки може заробляти Фонд
Скоріш за все, США не розраховують надати Україні значну фінансову та матеріально-технічну допомогу за каденції Трампа.
Цей кредитний потенціал обмежений доходами, які Фонд зможе отримати.
Скільки це може бути?
Припустимо, що Фонд буде отримувати сировинну ренту у розмірі $1 млрд протягом 10 років та реінвестувати ці кошти в інфраструктуру з дохідністю 10% річних.
Тоді за цей період Фонд отримає $10 млрд у вигляді прямих доходів та близько $6–7 млрд — за рахунок прибутку від інфраструктури (і це ще надто оптимістичні оцінки).
Звичайно, так буде, якщо під лавину кредитів з боку США у Фонд не почнуть передавати всі державні активи підряд, зокрема залізницю, порти, Енергоатом та Нафтогаз.
Але поки така перспектива, якщо вона і є, в тексті Угоди не проглядається.
Понятійний вимір
І на завершення варто звернути увагу на реальний характер таких документів.
Це більше понятійна Угода, яка засвідчує геополітичну присутність США в Україні.
Це своєрідний аналог угоди із “хрещеним батьком” , поки він не потребує твоїх специфічних послуг, але хто зна…
Колись мешканці острова Пасхи підписали із капітаном прибульців з материка якусь угоду — точніше вони поставили під нею знаки свого вузелкового письма.
Але потім виявилося, що місцеві вожді дали згоду на вивезення дорослого населення острова на збір гуано на перуанських островах.
Звісно, зараз ситуація інша і сам текст угоди за досить значні гонорари аналізували відомі юридичні компанії.
Але суть таких угод завжди одна: створення проектної компанії з управління місцевими активами.
Як колись це робила Ост-Індська компанія чи Південно-Родезійська компанія Сесіла Родса…
Олексій Кущ
