Щороку 8 травня українці віддають шану жертвам Другої світової війни. День пам’яті та перемоги над нацизмом — нова традиція, закріплена законом у 2023 році, що засвідчує вибір України на користь європейської моделі пам’яті. Проте в минулому ці дні мали зовсім інше звучання та зміст — особливо у містах із глибокими воєнними шрамами, як-от Житомир.
Святкування Дня перемоги в Радянському Союзі започаткували у 1945 році, однак вже у 1948-му його скасували. Традиція відновилася у 1965 році під час правління Леоніда Брежнєва. У ті роки в Житомирі 9 травня стало справжнім ритуалом — із колонами людей, квітами, концертами та офіційною риторикою. Центром пам’яті був Монумент вічної слави, куди стікалися сотні людей.
«Я сам був учасником тих подій. Пам’ятаю, як багато людей приходили туди щиро — не з примусу. Це було справжнє свято для багатьох. Але все це, звісно, не обходилося без радянської пропаганди», — згадує Юрій Колокольцев, голова громадської організації «Спокута». Він пояснює, що, попри щирі емоції людей, ідеологічний наратив підміняв реальну історію — замість українських солдатів вшановували «радянський народ» загалом, а не конкретні трагедії чи героїв.

Після проголошення незалежності України традиції змінились, однак іще тривалий час 9 травня залишалося офіційним святом. Лише з 2016 року на державному рівні почали відмовлятися від радянського формату відзначення, поступово перейшовши до європейської моделі пам’яті. Вона акцентує не на тріумфі, а на втраті, скорботі, роздумах.

Колишні учасники святкувань наголошують: багато українських родин мають свою особисту історію втрат у тій війні. За словами Колокольцева, близько 12 мільйонів українців загинули в роки Другої світової, з яких 8 мільйонів — військові. Однак пам’ять про цих людей, на його думку, ще не отримала належного вшанування на рівні держави.
Сучасне переосмислення дати 8 травня — не просто зміна календаря. Це — спосіб говорити правду про участь українців у війні, не забувати про мільйони полеглих і нарешті розірвати з радянською спадщиною, яка десятиліттями формувала уявлення про історичну пам’ять.