12 травня стало, мабуть, однією з найгучніших дат у сучасній історії житомирського «Полісся». Клуб несподівано попрощався з головним тренером Імадом Ашуром, а слідом — із двома ключовими фігурами менеджменту: операційним менеджером Іваном Трубочкіним та шеф-скаутом Анатолієм Волковим.
Звільнення Ашура, хоч і викликало певний подив через таймінг, виглядало ще хоч якось логічно. А от кадрова «чистка» у верхах стала для багатьох повною несподіванкою. Жодних конкретних пояснень від клубу — лише розмиті формулювання на кшталт «події, які відбулися сьогодні» та «внутрішнє розслідування».
Що насправді сталося — широкому загалу, скоріш за все, не повідомлять ніколи. Та й не в їхніх інтересах виносити на публіку брудну білизну. Інакше можна вмить знищити роками будований імідж. Але, як завжди буває в таких випадках, чутки поширюються швидше за будь-які офіційні релізи.
Один із них — від Ігоря Циганика — свідчить: нібито сам Ашур висунув жорсткі вимоги керівництву, погрожуючи конфліктом. Мовляв, прибрати людей із клубу, публічно захистити його репутацію — і ще щось у тому ж дусі. Але тоді чому під роздачу потрапили і Трубочкін із Волковим?
Відповідь може критися у другій версії, озвученій Telegram-каналом «Динамо Київ Inside». За їхніми даними, двоє працівників клубу попалися на «відкатах» — їх спіймали з грошима, а до цього певний час вели негласний нагляд. Якщо це правда — пазл починає складатися.
А тепер звернемо увагу на те, що поєднує Ашура, Волкова та Трубочкіна. Всі троє пов’язані з платформою PASS — структурою, що займається комерційними курсами для скаутів та аналітиків. Ашур там викладав, двоє інших — навчалися. Не важко здогадатися, як саме вони опинилися у «Поліссі».
Під керівництвом Ашура клуб підписав 19 футболістів, з яких за 13 було заплачено близько 7 мільйонів євро. Решта — вільні агенти та орендовані гравці сумнівного рівня. За витратами на трансфери «Полісся» стало другим в УПЛ, поступившись лише «Шахтарю».
І що в результаті отримав Геннадій Буткевич? Виліт у першому ж єврокубковому раунді від словенської «Олімпії». Невдача в Кубку. П’яте місце в УПЛ і тільки надія на осічку «Карпат». Тож чи виправдані такі вкладення? Сумнівно.
З огляду на все, ставка Буткевича на Ашура та систему PASS була грубою помилкою. І мова навіть не про оціночні судження, а про сухі факти. До «Полісся» Імад Ашур працював лише з молоддю, і жодного досвіду на рівні дорослого футболу не мав. Його призначення — це як грати у мізер: можна виграти багато, але й ризик програти все — шалений.
Ашура подали як інноваційного тренера, чи не українського Нагельсмана. Хтось і справді повірив. Але реальність виявилася гіркою.
Згідно з аналітикою Wyscout, «Полісся» — п’ята команда ліги за володінням м’ячем (52,9%). Здається, непогано. Але в чому сенс цього володіння, якщо команда дев’ята за кількістю передач, тринадцята — за інтенсивністю пасової гри, чотирнадцята — за передачами у розріз, і… остання — за креативними пасами?
Так, «Полісся» перше за кількістю єдиноборств на хвилину. Але це ж не боротьбою клуб із Житомира збирався вийти у Європу, правда ж? Очікувався динамічний, розумний футбол, що спонукає інвестувати ще більше. А натомість — викинуті мільйони та втрачені можливості.
Хтось скористався щедрістю власника, використавши клубний бюджет для просування своїх людей та гравців, далеких від рівня УПЛ. Витрачено мільйони на виконавців, яких навіть Ашур не особливо використовував. Ймовірно, більшість із них буде списано вже при новому тренері.
Виглядало це так, наче дехто в клубі просто шукав будь-який привід, щоб провернути трансфер — не для підсилення, а для галочки. Бо гроші — на столі.
У результаті «Полісся» не набуло ані чіткого стилю, ані виразного обличчя. Команда залишилася такою ж розмитою, як і «Шахтар» часів Маріно Пушича. І хоч це порівняння трохи гіперболізоване, по суті — воно дуже навіть влучне.
Що далі? Побачимо. Але Буткевич уже зробив один серйозний висновок: гра у мізер не спрацювала. І тепер до вибору нового наставника він, напевно, підійде обережніше.
Та проблема глибша: власник «Полісся» досі не до кінця розібрався, як функціонують великі футбольні проєкти. І поки йому доводиться покладатися на «радників» — будуть і проколи. Бо далеко не всі з них обирають честь і репутацію, коли на кону — швидкі гроші. Інакше — не довелося б запускати внутрішні розслідування. Згодні?
За матеріалами sport.ua
