Здавалося б, звичайна давня кістяна рештка перетворилася на ключ до розгадки темного та драматичного епізоду з життя жінки раннього середньовіччя. Британські археологи та історики за допомогою сучасних технологій реконструювали її трагічну долю, що вражає жорстокістю.
У 1991 році на березі Темзи знайшли останки жінки, похованої у незвичний спосіб — її тіло лежало просто на землі, укрите корою, осокою та мохом, а не у традиційній могилі. Через відсутність ресурсів розкопки довго не продовжували, доки двадцять років потому не розпочали детальне дослідження.
Вік кісток за радіовуглецевим аналізом вказав на період між 680 та 810 роками нашої ери. Померла жінка була віком від 28 до 40 років і, за даними ізотопного аналізу, народилася і виросла в Лондоні або околицях. Її харчування переважно складалося з продуктів суші, проте у віці п’яти років у її житті стався переломний момент — можливо, голод або раптове збільшення споживання м’яса.
Найжахливіше — причина смерті. Жінка зазнала жорстокого побиття, отримавши понад 50 травм: зламані плечі, пошкоджений хребет та численні удари по тілу і голові. Один із ударів, спрямований у ліву частину голови, виявився смертельним. Вражає, що такі тілесні покарання в той час могли бути законними — у період зміни правових кодексів Англії дозволялося застосовувати жорсткі тілесні покарання, навіть до смертельних.
Особливу увагу викликає і факт, що тіло було залишене на відкритому місці, де могло слугувати попередженням для інших. Історики припускають, що жінка могла бути покарана за щось виняткове — можливо, вбивство чи чаклунство. При цьому серед страчених жінок у середньовіччі було близько 20%, що теж додає загадковості.
