У російському полоні немає свят чи вихідних, тому щонеділі, без винятку, в Бердичеві проходить акція на підтримку захисників.
Це не просто мирний мітинг, а нагадування про те, що тисячі українських воїнів досі перебувають у повній владі ворога або ж вважаються зниклими безвісти. Не лише громадяни нашої країни, а й усе цивілізоване суспільство повинне знати про злочини, які рф чинить щодо українського народу. Саме для цього існують публічні акції, які регулярно проходять у різних містах України.
У неділю в Бердичеві відбулася традиційна акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти захисників. Як і зазвичай, зустріч родин зниклих і полонених воїнів відбулася на алеї біля колишнього готелю «Дружба». Зі стягами та плакатами учасники акції нагадали водіям і пішоходам про воїнів, завдяки яким ми маємо змогу спокійно жити в тилових містах, працювати, навчатися та радіти усмішкам найдорожчих нам людей.
Попри те, що на Центральній площі ще тривало святкування Дня Конституції України, бердичів’яни підтримали учасників акції. На вулиці тимчасово зупинили роботу деякі атракціони, а перехожі на площі навіть почали долучатися до мирного мітингу, що неабияк підтримало активістів.
«Цього разу все дійсно було добре. Коли я фотографувала всіх, то помітила, що вже в кінці лінії стояли люди — мабуть, просто перехожі, бо вони були без плакатів і біля чорного “АТБ” їх ще не було. Я подякувала їм, сфотографувала, і сказала, що в нас є коробка з плакатами, і якщо наступного разу зможуть долучитись — то можуть брати плакати, які має наша спільнота», — розповіла про минулотижневу акцію її учасниця Дарина Жила.
Ми маємо пам’ятати, що сьогодні є такі сім’ї, для яких буденність стала нестерпно важкою — через постійне очікування тієї самої звістки: про повернення з полону, про те, що живий. Для вас участь в акції — це всього лише 30 хвилин на тиждень, а для них — неоціненна підтримка суспільства. Адже кожен полонений захисник — це загальноукраїнська трагедія.
Ріо-Бердичів
