Хоробрі люди завжди знаходяться поміж нас, але не щоразу ми знаємо їхні імена та обличчя. Вони допомагають у найскрутніші, найважчі хвилини, коли гадаєш, що втратиш все. Серед тих, хто ризикує власним життям заради інших, є саме бійці ДСНС, які є справжніми героями без зброї.
В’ячеслав Топольський — вогнеборець із Бердичева, який з 2018 року віддано служить у ДСНС.
В’ячеслав Топольський – мужній боєць ДСНС
Його характеризують лише найкращими словами — спокійний, стриманий, звичний до дисципліни. Він той, хто рятує людські життя. Дивитися в очі вогню, рятувати людей із понівечених автівок, гасити масштабні пожежі у Чорнобильській зоні — погодьтеся, не кожному таке під силу. Але це шлях, який пройшов головний майстер-сержант служби цивільного захисту В’ячеслав Топольський — рятувальник 9-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Бердичів.
Як В’ячеслав Топольський обрав свою стежку?
Вогнеборець поділився, що серцем відчув своє покликання.
— Перший виїзд пам’ятаю до деталей. Загорівся будинок через несправність газового стояка, а далі вогонь швидко перекинувся на господарську будівлю. Полум’я росло на очах, сусіди кричали з переляку, — згадує В’ячеслав. — Ми працювали в апаратах на стисненому повітрі, ланкою. Тоді я вперше відчув справжню силу вогню і ту відповідальність, яка лягла на плечі.
Про повномасштабне вторгнення
Повномасштабне вторгнення змінило життя кожного з нас, і В’ячеслав не став винятком. Зокрема, він розповів, що після 2022 року в професійному житті значно розширився функціонал, проте це його не зупиняє, і він надалі сумлінно виконуватиме свою роботу.
Одним з наймасованіших залучень стало гасіння лісових пожеж разом із побратимами у Чорнобильській зоні.
На питання про героїзм В’ячеслав відповідає просто:
— Особисто я людей не витягав з вогню. Але ми з хлопцями евакуйовували мешканців під час пожеж, деблоковували постраждалих і загиблих із авто. Було всяке. Найважливіше — що ми були там, де треба, і вчасно.
Люди дякують за віддану роботу, за врятовані життя, майно — і це є найбільшою нагородою. В’ячеслав Топольський не рахує таких моментів, але кожне просте «дякую» від людини, якій допоміг, — це як додатковий ковток повітря.
Чи є у вогнеборця страх?
— Ми такі ж люди, як усі. Страх — це інстинкт. Але є й інше — обов’язок. І команда. Підтримка колег, рідних, друзів дуже важлива. Вона тримає, коли важко.
В’ячеслав чітко переконаний у тому, що бійці ДСНС — герої без зброї.
— Бо якщо не ми, то хто? — каже щиро.
Для нього Перемога — це більше, ніж слово. Це — надія, тиша після сирен та життя всіх людей без страху.
Дякуємо за роботу рятувальника, за тяжкий вклад у безпеку нашого мальовничого міста.
Ріо-Бердичів
