У Бердичеві мешканці дедалі частіше скаржаться на відсутність елементарної культури відпочинку в громадських місцях.
А тепер трішки про культуру, а точніше про її відсутність… або «культурний відпочинок» не культурних осіб.
В попередній дописах доволі часто були скарги на сміття, зокрема обговорювалось «футбольне поле» біля 11 школи, питання прокатних електросамокатів і т.п., щодо кожного то по порядку.
Громадяни висловлювали різну та неоднозначну думку щодо тієї ситуації, зокрема наголошувалась тема відсутності урн для сміття, що мовляв «поставте урни і не будуть кидати сміття де не потрібно», а також «чому потрібно виховувати дітей, якщо є персонал, який повинен прибирати».
Так от, для прикладу, прогулюючись містом, неволею стаєш свідком відустності елементарної культури у людей, наче живемо в різних світах і на різних континентах.
Променад від палацу культури і до Школи №1, встановлені лавочки, урни наявні біля кожної з них, проте сміття лежить осторонь, наче так важко донести той нещасний папірець, пляшку до смітника три метра. Всі хочуть жити в гарному та чистому довкіллі, проте переважна більшість не хоче дотримуватись елементарних правил поведінки.
Щодо лавочок, то нещодавно були встановлені на них таблички, присвячені та адресовані памʼяті військовослужбовців, які загинули, які знаходяться в полоні.
Однак не «простояли» вони і місяця, як якісь «не далекі» особи вирішили їх демонтували кустарним способом – просто вирвати їх, однак навіть той тонкий метал виявився більш витриваліший ніж сили тих, хто їх хотів вирвати. Питання одне – кому воно заважає? Навіщо його виривати? А тут відповідь одна – щоб весело провести час, щоб було що згадати в компанії «друзів» та повихвалятися своєю безстрашністю, «крутістю», а-ля «я не такий як усі».
Щодо електросамокатів, це взагалі окрема тема, мало того що не зрозуміло як їх ідентифікувати, так ще й їх просто кидають або посеред проїзної , де є ризик наїзду на нього автомобілем, або посеред пішохідної зони (тротуару), де людям доводиться обходити його, виходячи на дорогу, або відкатувати його до більш-менш належного місця.
Окремо варто наголосити й на швидкості, з якою вони їздять, а також способами і манерами їх керування, це взагалі якийсь сюр. По тротуарам, явно з перевищенням швидкості пролітають бездумно, начхавши й на інших учасників дорожнього руху. По проїзній частині, коли їдеш на авто то взагалі не зрозуміло куди воно буде повертати, іноді й через суцільну смугу на розворот.
Питання лише в тому чому немає якогось елементарного контролю за таким дійством? Чому щоб мати право керувати автомобілем доводиться чекати 18 років, пройти купу процедур щоб отримати славнозвісний шматок пластику, а потім ще два роки потрібно «зубами» за кермо триматись, а тут… заплатив, став на нього і погнав, незнаючи ні правил дорожнього руху, немаючи належного екіпірування.
Тепер щодо іншого, дитячий майданчик біля палацу культури, де його щодня відвідують діти.. нецензурні «розмальовки» у вигляді давнього, як світ, символу плодючості – фалоса. Враховуючи те, що майданчик відвідують саме діти, тобто особи до 18 років, юні художники, як раз підпадають під категорію тих, хто ще знаходиться під батьківським піклуванням, а тут уже і відповідь на попередні дописи, чому потрібно виховувати дітей – просто хоча б для того, щоб вони не займались такими справами.
Тепер щодо самого цікавого, скверик біля міського комунального басейну – тихе і спокійне місце, де можна погуляти, відпочити, посидіти на нових лавочках.
Але є й інша сторона – щовечора відбуваються «культурні відпочинки» осіб, поціновувачів міцних напоїв і менш міцних, продуктів бродіння, після яких продукти життєдіяльності, а по іншому це ніяк не назвеш, розкидані всюди.
Зауважу, що біля кожної лавочки наявні урни!
Окрім цього, постійно на ранок, мінімум одна лавочка знаходиться в зламаному стані. Не зрозуміло що можна робити на тих лавочках, щоб вони ламалися…
Колись, була така практика серед навчальних закладів, та і зараз я думаю є, відправляти учнів на прибирання відповідних територій, де, доречі, лежали не тільки пляшки, папірці і тому подібне, а й використані шприци (да-да, колись наркозалежні не нюхали, а кололись), то завжди під час таких прибирань була думка, чому ми повинні прибирати за тими, хто цього не навчився робити, чому прибиральники, технічні працівники за таку важку працю отримують мізерну зарплатню, це важко фізично, а колись ще й небезпечно.
Підсумовуючи все вище викладене, хочу зауважити, що культура це не щось абстрактне, неосяжне, це комплекс всього нашого життєвого шляху, від років коли ще під себе ходиш і до дорослих років, коли без паспорта можна пляшку пива взяти. Після того як ви досягаєте межі 18 років, пʼяту точку ніхто не зобовʼязаний чистити, вже до цього віку маєте знати що можна, а що не можна.
Культура, як і чистота – починається з нас, з кожної конкретної особи, з дитини і з підлітка, з дорослої людини і з особи літнього віку.
Будьте людьми, бо людина – істота мисляча, розумна, поважайте себе і інших, цінуйте те що маєте і буде вам щастя.
Небайдужий бердичівлянин
