Минулого року ледь завершили заміну водопровідних та каналізаційних мереж по вулиці Шевченка (хоча там знову виникла проблема), і ось минулого тижня майже аналогічні роботи розпочались по вулиці Садовій.
Її вибрали для ремонту невипадково, адже по всій вулиці видно місця розкопок пошкоджених ділянок водогону. Ці роботи давно планувались, але коштів на них завжди не вистачало. Надію на глобальну заміну старих водогонів дав початок співпраці з міжнародною фінансової корпорацією НЕФКО ще близько десяти років тому.
Тоді місту вдалось взяти кредит під невеликі відсотки для заміни систем електроосвітлення, а в 2018 році почалась підготовка до кредиту в 1 мільйон євро для заміни водогонів та обладнання насосних станцій. Кредит мали брати на 7 років, і, якби все тоді пішло гладко і швидко, то до сьогодні вже й труби б замінили, і за кредит розрахувались.
Але спочатку деякі депутати виступали проти цього кредиту, потім зволікалось з виготовлення проєктної документації, потім почалась війна, змінились умови міжнародних проєктів, згодом – звільнення директора водоканалу, який ось-ось мав підписати угоду та ще чимало різних катавасій відбулось і в країні, і в Бердичеві. Та сьогодні виглядає майже дивом, що міжнародні партнери повністю не відмовились від співпраці з Бердичевом.
Щоправда, кілька місяців була затримка фінансування від них по вже узгодженому проєкту, і деякі будівельники з підрядної організації вже встигли порозбігатись, адже вони тепер на вагу золота, і можуть вибирати, де працювати. Але, врешті-решт, після заміни обладнання насосних станцій, дійшла черга і до запланованих замін водогонів. Щоправда, від обговорюваної сім років тому заміни майже всіх магістральних та великих водогонів, план реальної заміни скоротився до трьох ділянок невеликої протяжності, одна з яких – вулиця Садова.
Розташовані тут водогони укладені на великій глибині (близько 2,5 метра) і, як тепер стало відомо, ще й не зрозуміло, де саме. Тут, чомусь, виявилось дві паралельні нитки водогону, які на перехресті з вулицею Грушевського (чи Різдвяною) розходяться в різні сторони. Доцільність такої схеми малозрозуміла, вона різниться з тим, що вказано на старих планах, і з тим, що запланували проєктувальники.
Новий водогін планується укласти на меншій глибині, адже норми промерзання ґрунту у нашій місцевості таке дозволяють, і, відповідно, буде змінюватись та оптимізуватись їхня схема розташування.
У розкопках водогону бере участь чи не найдосвідченіший в місті екскаваторник, який більше року копав траншею на вулиці Шевченка, але і йому досить важко розібратись з усіма мережами, які закопані під міськими вулицями, і про деякі з них ніхто і не знає. Так, на перехресті не вдалось оминути лотки з кабелями “Укртелекому”, і лише дивом не пошкодити самі кабелі. А ще раніше знайшли лінію тепломережі, про яку працівники котельні теж навіть не здогадувались.
На місці розкопок майже завжди присутній виконроб підрядника (що на Шевченка було великою рідкістю) і часто приїздять відповідальні представники водоканалу. Тож, є великі сподівання, що екскаваторник і два його помічники з лопатами таки доберуться і до старого водогону, і новий прокладуть так, щоб потім не доводилось переробляти.
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
