25 жовтня на майдані Корольова в Житомирі відбулася акція на підтримку українських військових, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими. Учасники провели осінній перформанс, пройшли ходою центральними вулицями міста та завершили захід спільним панорамним фото.
Як розповіла співорганізаторка заходу Тетяна Гойдик, участь в акції взяли близько сотні людей — родичі полонених і зниклих безвісти, небайдужі житомиряни, волонтери та активісти. Захід традиційно розпочався хвилиною мовчання.
«Попри спротив деяких людей щодо хвилини мовчання, ми вважаємо її важливою. Для нас це не просто формальність — це спосіб нагадати, що кожен може опинитися на місці тих, хто чекає своїх рідних із неволі. Ми завжди кажемо: рано чи пізно кожен може почати малювати свій перший плакат», — зазначила Тетяна Гойдик.
Перформанс цього разу мав осінній символізм — як відображення втрати, але й надії. Вісім учасників — родичі зниклих і полонених — тримали жовті листки з написами:
«Осінь втрачених надій», «Осінь, коли я не почула твоє “мамо”», «Осінь без твоїх обіймів».
Наприкінці вони розгорнули зелені листочки з написом: «А моя віра буде жити вічно».
«Осінь підсилює відчай, але не вбиває віру. Ми маємо боротися й говорити про наших рідних — їм там набагато важче, ніж нам тут», — додала Гойдик.
Після перформансу учасники пройшли ходою вулицею Михайлівською, вигукуючи гасла:
«Ти мовчиш — їх катують!», «Полон — це пекло!», «Безвісті зниклі — не значить забуті!»
Завершили акцію вздовж вулиці Київської, де до них долучилися учасники автопробігу. Цього разу, за словами організаторки, вперше приєдналася фура з великими плакатами підтримки.
«Через габарити машини довелося змінити маршрут, але це привернуло ще більше уваги. Багато водіїв сигналили нам на підтримку. Житомир зараз дуже чутливо відгукується на нашу біду», — підкреслила співорганізаторка.
