У Житомирі є вулиця, де історія міста буквально накладається на долю конкретної людини. Сьогодні вона носить ім’я Івана Фещенка-Чопівського — українського міністра, вченого-металурга і мешканця цього ж району. Але перш ніж отримати сучасну назву, ця вулиця встигла пожити одразу кілька різних “життів”.
Де вона і яка вона
Вулиця Фещенка-Чопівського розташована в центральній частині Житомира, у Старому місті, в межах Корольовського району. Вона починається від вулиці Лермонтовської, проходить повз Старий бульвар, перетинається з вулицями Червоного Хреста та Шевченка й закінчується глухим кутом біля тальвегу колишньої річки Поповки.
Її довжина — близько 1,1 кілометра, рух двосторонній, вулицею курсують тролейбуси №15 і 15А. Забудова змішана: від старих особняків до багатоповерхових житлових будинків.
Як народилася ця вулиця
Формування вулиці розпочалося у другій половині ХІХ століття відповідно до генеральних планів Житомира 1827–1859 років. Тоді це була вільна від забудови місцевість Дівоче Поле, яка до 1863 року належала жіночому католицькому монастирю сестер-милосердя (шаріток).
На мапах першої половини ХІХ століття на місці сучасної вулиці видно лише польову дорогу, що тягнулася від Петровської Гори на схід уздовж монастирських земель. Активна забудова почалася у 1860-х роках, і вулиця “дійшла” до річки Поповки.
Цікавий нюанс: на протилежному березі планувалося її продовження — Бальзаківська вулиця, але обидві частини так і не з’єдналися.
Наприкінці ХІХ століття тут сформувалася престижна історична забудова — елітні особняки та громадські будівлі, що й досі визначають характер вулиці.
Як змінювалися назви
За понад століття ця вулиця змінювала назву кілька разів — і кожна з них відбивала політичну епоху:
- Новгородська вулиця — перша назва
- Ніколаєвська — з 1880-х років
- вулиця Могили — рішення 1919 року
- вулиця Паризької Комуни — з 1921 року
- вулиця Фещенка-Чопівського — з 1992 року
У 1920-х роках вона навіть слугувала межею між Центральним і Окраїнним районами Житомира, а у 1977 році тут запустили тролейбусний рух.
Хто такий Іван Фещенко-Чопівський
Іван Адріянович Фещенко-Чопівський (1884–1952) — український учений-металург світового рівня, державний діяч доби УНР і один із тих, кого радянська система намагалася стерти з пам’яті.
Він був:
- випускником Київського політехнічного інституту,
- викладачем і дослідником у галузі металознавства,
- автором фундаментальних наукових праць,
- міністром в урядах Української Народної Республіки,
- активним учасником українського національного руху.
“Житомирський період”: місто, яке дало старт
Після початкової школи Фещенко-Чопівський вступив до Першої Житомирської класичної гімназії. Родина певний час жила у Житомирі, а після смерті батька юнак підробляв, щоб утримувати себе й допомагати родині — і паралельно готувався до великої інженерної кар’єри.
Наукове ім’я: що саме він зробив у металургії
У КПІ Фещенко-Чопівський пройшов шлях від дипломного проєкту про металургійне виробництво до викладача й дослідника; стажувався за кордоном, працював із темами металографії, термообробки, фізичної хімії металів. У профільних біографіях йому приписують помітний внесок у розвиток методів побудови діаграм стану, дослідження властивостей сталей та системний підхід у термодинамічному аналізі.
Окремий штрих: в еміграції в Польщі він став одним із помітних фахівців у галузі металознавства, а найважливішим доробком називають тритомну монографію “Металознавство” (польською, 1930–1936) та економічно-географічні праці про Україну.
Державник: чому він “не лише про формули”
Паралельно з наукою Фещенко-Чопівський був активним у громадському житті — працював у середовищі “Просвіти”, долучався до українських наукових і культурних ініціатив. А у 1917–1919 роках увійшов у політику доби визвольних змагань: у джерелах фігурує як міністр (зокрема в економічному блоці — торгу/промисловості/народного господарства в урядах УНР) та діяч Центральної Ради/Директорії.
Трагічний фінал: арешт і смерть у таборі
Після еміграції та наукової роботи в Польщі радянська система його не “пробачила”. У біографічних матеріалах і публікаціях зазначають, що після війни його заарештували, а завершилося все таборами —він помер 2 вересня 1952 року в таборі в районі Абезі (Комі).
Чому саме ця вулиця
Отже, назва — не випадкова. Фещенко-Чопівський разом із родиною мешкав у будинку № 6/11 на цій вулиці. Тобто це не абстрактне “вшанування діяча”, а повернення імені людині до її реального життєвого простору.
У 1992 році, в часи переосмислення радянської топоніміки, вулицю Паризької Комуни перейменували на честь людини, яка поєднала Житомир, українську науку і боротьбу за державність.
