Окуляри надають зовнішності Артема вигляд типового відмінника. Він і є відмінником. Точніше, супервідмінник міжнародного масштабу. Він довів це — наприкінці листопада минулого року став срібним призером міжнародної студентської олімпіади з комп’ютерних наук. Якби Артем підняв важку штангу або стрибнув вище за всіх, про це говорили б на всю країну. А тут: скромно привітали, та й все. Поки що все…
Так чим же відзначився Артем Іванов, 20-річний хлопчина з Коростеня, райцентру, що в 90 кілометрах від Житомира, на світовому рівні?
Він — студент 4 курсу Фізико-математичного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Цьому університету важко змагатися з такими колосами, як Гарвард чи Єль, наприклад. Але провінційним вишам і їхнім студентам не можна здаватися, навіть якщо суперник — в іншій ваговій категорії. Восени минулого року у фінальному раунді престижного студентського міжнародного конкурсу з інформатики/комп’ютерних наук International Computer Science Competition 2025 за результатами 30-хвилинного алгоритмічного тесту Артем набрав 19 балів і увійшов до заповітних трьох відсотків (першої сотні) найкращих учасників з усього світу. 24 листопада отримав відповідний сертифікат, а також нагороду Silver Honour — це хоч і срібло, але дуже високої проби. Є чим пишатися.
На International Computer Science Competition 2025 зареєструвалися понад 10 тисяч учасників з усіх країн світу
Для України дуже важливо не тільки мати рецепт, як не втрачати «золоті» і «срібні» голови, яких напевно в багато разів більше, ніж призерів міжнародних олімпіад. Важливо навчитися вирощувати їх. …Прочитала і сама посміхнулася своїй сентенції — ніби досі про це ніхто не замислювався… Замислювалися. Мала академія наук, інші форми залучення дітей та молоді до науки існують десятки років, але дотягнутися до кожного таланту фізично не можуть. А ось втратити, особливо в умовах війни і масового виїзду українців з країни — це запросто.
Втім, Артем ніде за межами України не намагався шукати знання. Його батьки далі Коростеня нікуди не виїжджали, тому і Житомир, до якого 90 кілометрів, для них був майже столицею. Крім того, до київського вузу Артем не вступив на бюджет за балами, а оплачувати його навчання сім’я не мала фінансової можливості. Ну, а про те, щоб вступати до вишів Германії, Чехії, Словаччини, інших країн, де є безкоштовне навчання, і мови бути не могло! Таким чином, Артем Іванов з Коростеня став студентом Житомирського державного університету. А ось призером престижної олімпіади — перш за все, завдяки особистим здібностям.
.jpg "24 листопада 2025 року Артем отримав відповідний сертифікат, а також нагороду Silver Honour")
Зустрілися з Артемом за чашкою чаю в Житомирі. Розмовляємо:
— Чому ви не пішли на маркетинг, економіку або психологію, «як усі», а на комп’ютерні науки?
— Мене цікавить математика і все, що з нею пов’язано, — лаконічно відповів він.
— І коли цей інтерес проявився?
— З п’ятого класу.
Питаю напівжартома:
— Ну, як можна захопитися математикою? Таблиця множення — ще куди не йшло, але диференціальне числення або математичний аналіз — як цим можна захопитися?
— Мене завжди приваблювали складні речі, мені подобається розбиратися в них і розуміти, як вони працюють.
— Ви своє майбутнє бачите саме в науці?
— Хотілося б, але якщо бути реалістом, то краще освоїти якусь більш практичну професію. Як мені здається, поки що в Україні наука — це, на жаль, не та сфера, де можна робити кар’єру…
— Чи відомо вам, що на таких, як ви, йде полювання? Шукають, пропонують: приїжджайте, будь ласка, ось вам Кремнієва долина, ось вам Майкрософт і так далі. Може статися, що вам теж така пропозиція надійде. Ви налаштовані працювати в Україні, чи є думка поїхати працювати десь в іншу, саме наукову, технологічну країну?
—…Якби з’явилася можливість, поїхав би.
— Це перша спроба участі в міжнародній студентській олімпіаді?
— Саме в International Computer Sciences Competition — перша. Але я також брав участь в інших олімпіадах від цих організаторів. А саме — з астрономії. Тоді я отримав бронзу.
— Які були емоції, коли дізналися про «срібло» і про те, що увійшли до першої сотні кращих у планетарному масштабі?
— Спочатку у мене був ступор. Не міг це усвідомити. А потім прийшла втома…
— У чому особливість International Computer Sciences Competition?
— Це міжнародна олімпіада. Її завдання включають в себе як абстрактні математичні задачі, так і більш конкретні, що стосуються програмування. Беруть якусь конкретну тему. Завдання учасників — якомога глибше розібратися в ній. Перевіряється здатність учасника аналітично мислити і знаходити рішення. У мене вийшло трохи краще, ніж у інших.
— Коли і як ви прийшли до програмування?
— Все почалося з мого захоплення математикою, а коли я навчався в сьомому класі Коростенського ліцею № 6, викладач Сергій Миколайович Кучеров запропонував глибше зайнятися програмуванням. У восьмому класі я посів третє місце в обласній олімпіаді. В університеті найбільший вплив на мене справив мій науковий керівник Кривонос Олександр Миколайович.
— Серед ваших родичів хтось ще захоплюється або захоплювався математикою?
— Серед найближчих родичів я взагалі перший, хто здобуває вищу освіту. Батько — оператор на комбінаті з переробки дерева. Мама нещодавно вийшла з декрету і працює на гарячій лінії у фармацевтичній компанії.
— Ваша майбутня професія, яка вона? Один монітор праворуч, інший ліворуч і ще один — посередині?
— Грубо кажучи, так. Мрія? Мій основний пріоритет — забезпечити грошима себе і батьків. Це в першу чергу. Далі — поступово рухатися.
… Ось тільки куди рухатися? Схоже, цей хлопець здатний і на різку зміну курсу. Ще в шкільні роки самостійно навчився грі на фортепіано, навіть брав участь в конкурсах, але математика перемогла. Цілком можливо, ми про Артема ще почуємо.
Про сам конкурс коротко розповів науковий керівник Артема, доцент кафедри комп’ютерних наук та інформаційних технологій фізико-математичного факультету Житомирського державного університету Олександр Кривонос.
За його словами, Артем Іванов отримав срібну нагороду, оскільки потрапив до трьох відсотків найкращих серед учасників, які брали участь у цьому інтелектуальному змаганні на його фінальному етапі. Було зареєстровано понад 10 тисяч учасників з багатьох країн світу. Спочатку був відбірковий етап. Він пройшов його. Потім — півфінал. Якщо на відбірковий етап давали 2 тижні, на півфінал — всього 5 днів. А фінал — це вже спринт: лише пів години комп’ютерного тестування, за результатами якого він і потрапив до 3% кращих серед фіналістів.
За словами Кривоноса, Артем дуже наполегливий. Він шукає знання скрізь, де це можливо, прагне брати участь у конкурсах, конференціях та олімпіадах — вчитися, поки у нього є така можливість, і пробувати себе.
Майже ідеальний рецепт для будь-якої молодої людини з нормальними розумовими здібностями, як виховати в собі вундеркінда. Вони нам дуже потрібні. Адже нашій країні, коли закінчиться клята війна, доведеться йти шляхом побудови сучасної технологічної економіки. Олігархічна, самогубна, побудована на вивезенні ресурсів Україна повинна піти назавжди, якщо ми хочемо жити, а не виживати. Такі, як Артем Іванов, повинні стати основним ресурсом, а зовсім не пшениця чи титанова руда. Важливо не втратити цей ресурс, а забезпечити ґрунт для його проростання.
…Колись на розореному війною півдні Корейського півострова це вийшло — сьогодні південнокорейці мають право гордитися своєю країною, яка стала лише за кілька десятиліть однією з найпотужніших економік світу. Україні потрібно врешті-решт вибрати свій шлях. І він точно не повинен бути шляхом «держави третього світу». А такі хлопці/дівчата, як Артем Іванов з Коростеня, не повинні шукати себе в Європі чи США. І якщо знайдуть себе на своїй батьківщині, значить ми на шляху до перемоги.
