Сьогодні Нацбанк видав черговий звіт, в якому заявив про підвищення вартості електроегергії для населення після закінчення опалювального сезону.
Назвімо речі своїми іменами. Це не економіка. Це знущання.
Коли пенсіонер віддає половину доходу за тепло і світло — це не «ринок». Коли мати з дитиною сидить у холодній квартирі — це не «економічно обґрунтований тариф».
Коли держава змушує людей обирати між їжею і комуналкою — це соціальне насильство.
Субсидії — це фіговий листок, який не працює при тотальній бідності. Субсидії — це ширма, якою прикривають гнилу систему:
принизливі процедури,
відмови,
борги, що ростуть навіть із субсидією.
Якщо без субсидії людина не виживає — проблема не в людині, а в тарифі.
Кому вигідні високі тарифи?
Точно не людям.
Вони вигідні:
неефективним монополіям,
чиновникам без відповідальності,
системі, де втрати, крадіжки і «мертві душі» закладають у платіжку.
Платіжка сьогодні — це рахунок за чужі злочини.
Це шлях до руйнування країни
Бідна, зла, змерзла людина — не опора держави. Вона не ворог. Вона жертва.
Країна, яка воює, але душить власний тил тарифами, працює проти себе.
Простий висновок
Високі тарифи для бідних під час війни — аморальні.
Це підрив тилу.
Це удар по виживанню країни.
Поки не буде: реального контролю, ліквідації корупції в ЖКГ, справедливих, а не «ринкових для бідних» тарифів, платіжка залишатиметься символом зневаги до людини.
Олег Попенко
