Днями до редакції нашої газети звернулись працівники заводу «Прогрес», щоб розповісти про кричущу ситуацію, яка склалась на підприємстві.
Ми знали, що вона там є непростою, адже і раніше неодноразово писали про проблеми заводу та його працівників. Але тоді ніхто з сучасних працівників не хотіли контактувати і розповідати про всі підводні течії на виробництві, яким колись Бердичів славився не лише на весь Радянський Союз.
Люди твердо вірили обіцянкам начальників різного ґатунку і чекали, що ось-ось настане диво, на заводі буде вал замовлень, їм віддадуть старі борги із зарплати, а нова буде більшою, ніж у міністрів чи депутатів.
Але місяць минав за місяцем, а ситуація не покращувалась. Хоча щось десь на заводі робилось, але давно вже на територіях колишнього підприємства було зареєстровано більше десятка різноманітних юридичних осіб, які мають у своїй назві слово «прогрес», і зрозуміти, як вони взаємодіють, простим працівникам було важко. Чомусь часто так складалося, що роботу виконували працівники однієї юрособи, а гроші за замовлення приходили зовсім іншій.
Люди тільки через чутки здогадувались, що десь там, на верхах, змінюються власники підприємства (серед пулу людей, наближених до олігарха Жеваго), але що саме робиться і для чого – не знали.
Точкою перелому став ракетний наліт на територію ливарного комплексу у вересні минулого року. Після цього один із акціонерів АТ «БМЗ Прогрес» (19% власності) ініціював кримінальне провадження щодо викрадення частини обладнання. А потім – позачергові збори акціонерів, які мали відбутись 15 січня 2026 року.
Восени представники цього акціонера (ТОВ «Газотурбінні технології» з м. Черкаси) приїздили до Бердичева та просили потерпіти до лютого 2026 року. Мовляв, на зборах ми переоберемо директора, проведемо санацію і будемо розвивати виробництво.
Але збори акціонерів 15 січня не відбулись. А директор Юрій Маркевич і сам втік із цієї посади ще напередодні нового року. Напевно, він свою справу вже зробив, перевівши всі ліквідні активи на інші юрособи, тож для акціонерів йому більше нічого сказати.
Після цього справи на «Прогресі» покотились ще швидше, ніж хтось міг сподіватись. Вже два місяці 150 – 200 працівників, які ще числяться в акціонерному товаристві, на роботу не виходять, заводу відключили електроенергію і газ, а сильні січневі холоди завершили справу, заморозивши всі інженерні мережі підприємства.
І лише тепер сформувалась хоч невеличка ініціативна група працівників, яка стала стукати в усі двері, намагаючись хоч якось врятувати ситуацію. Написали листа голові обладміністрації, вже другого листа народному депутату, ходили на прийом до міського голови, звертались до поліції і прокуратури. Але всюди поки що чули схожі відповіді: це приватна власність, і в нас немає важелів для вирішення цього корпоративного конфлікту.
Робітники наполягають на тому, що на підприємстві до цього часу ще є обладнання для обробки деталей великого розміру, яке внаслідок своєї унікальності не було приватизоване, а продовжує вважатись державною власністю. І в наш час саме держава, як власник, могла б більш ефективно його використовувати.
Готуючи цю статтю, ми вийшли на зв’язок із представниками ТОВ «Газотурбінні технології», і вони сказали, що будуть знову ініціювати проведення зборів акціонерів. А ще виявили ми, що того самого вересня минулого року, коли був ракетний обстріл, ще 40% акцій «Прогресу» викупила структура «Скай-девелопмент» київського підприємця Леоніда Крючкова. В офісі цієї фірми пообіцяли відповісти на запитання редакції щодо майбутніх планів нового акціонера.
Станом на сьогодні працівники заводу не знають чого їм прагнути більше – оголошення банкрутства товариства, приходу незалежного керуючого, який буде розпродувати майно та повертати борги, чи, навпаки, зберігати комплекс для майбутнього інвестора-месії.
Але, як би там не було, думаю, що ситуація на колишньому найбільшому підприємстві міста ще не раз стане темою наших публікацій.
P.S. Справа про банкрутство АТ «БМЗ Прогрес» вже ініційована ТОВ «Агрегат Агро» з м. Черкаси у Житомирському господарському суді. Для цього підприємства з осені минулого року на «Прогресі» робили сільгосптехніку, залишки якої (по суті, предмет спору) до цього час стоять біля прохідної.
Ріо-Бердичів, Олександр Доманський
