Українка поділилася досвідом госпіталізації в Португалії: 5 годин очікування з підозрою на мікроінсульт та специфіка роботи місцевих «bombeiros».
Європейська медицина — це просто жах. У коментарях, у Facebook і TikTok люди часто діляться своїм досвідом про медицину в Європі. Сьогодні я теж хочу поділитися своєю особистою історією та реакцією.
Одразу прошу: не судіть лише за заголовком — прочитайте допис повністю. Бо часто люди читають тільки заголовок і перекручують усе по-своєму.
Спочатку розповім історію, яка мені дуже не сподобалася і яку я вважаю великим мінусом. А в наступному пості обов’язково поділюся і плюсами.
У Португалії тобі ніхто не дасть жодних ліків, поки ти не дочекаєшся лікаря.
Розповідаю.
Мені стало дуже погано на роботі. Симптоми були серйозні: сильний головний біль аж до нудоти, мене почало хитати, я боялася навіть відійти від свого робочого місця, щоб не впасти. Стан був настільки поганий, що я думала — не витримаю.Я попросила колегу побути на моєму місці, бо не могла його залишити. Хотіла хоча б піти вмитися.Ледве дійшла до вбиральні. Через кілька хвилин до мене прийшла старша по зміні. Вона побачила, в якому я стані, злякалася і вивела мене на вулицю.
Колега покликала начальника зміни. Вони разом почали ставити мені запитання, але я не могла нормально відповідати — у мене заплітався язик. Вони злякалися, подзвонили директору, і він сказав викликати швидку. Вони викликали швидку.
Швидка приїхала швидко, але в Португалії це не так, як в Україні, де можуть одразу надати допомогу. Тут приїжджають пожежники (bombeiros), забирають тебе і везуть до лікарні.
Мені поміряли тиск і пульс та вирішили госпіталізувати.У лікарні мене оформили і залишили чекати.Я чекала майже 5 годин і так і не дочекалася лікаря.
Одна з людей, які були в черзі, підійшла до мене і запитала, що сталося — чи це в мене інцидент de trabalho (тобто ситуація на роботі). Вона сказала, що чекає з 9 ранку і досі не потрапила до лікаря. А перед нею було ще близько 14 людей. Хтось лежав, хтось сидів і постійно стогнав.
Я зрозуміла, що чекати можна до ночі або навіть до ранку.
Мені було дуже погано: я не могла сидіти, хотіла лягти, але там не було де — тільки звичайні стільці.Я підійшла до медпрацівниці, попросила поміряти тиск — він ще більше піднявся. Вона сказала, що сьогодні працює лише один лікар.Я посиділа ще до півночі й вирішила їхати додому. Викликала таксі — добре, що телефон не розрядився.
Наступного дня зранку я пішла у поліклініку (Centro de Saúde). Там мені поміряли тиск — він залишався високим. Я все розповіла лікарю.
Лікар був молодий, практикант, і призначив мені занадто сильні ліки. Після однієї таблетки тиск різко впав до 60. Мені стало дуже погано, я була бліда як стіна. Добре, що чоловік був поруч.Після цього я боялася приймати ці ліки.
Я знову пішла на консультацію. Оскільки в мене тоді не було сімейного лікаря, мені призначили інші препарати — і їх я приймаю досі.
Пізніше я проконсультувалася зі своїм лікарем з України. Вона сказала, що це міг бути мікроінсульт, і добре, що все закінчилося без серйозних наслідків.
Ось така в мене історія — неприємна і складна.
У наступному пості, як і обіцяла, розповім про плюси європейської медицини, коли у тебе вже є сімейний лікар.
