Сьогодні, 9 березня, Житомирщина згадує королеву українського гумору — жінку, яка народилася в один день із Тарасом Шевченком у Звягелі, рідному місті Лесі Українки. Ці збіги, за словами самої Марини Поплавської, багато в чому визначили її долю. Випускниця філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка, вона все життя працювала вчителькою української мови та літератури, а у вільний час підкорювала міжнародні сцени. Марина Поплавська присвятила педагогічній діяльності понад 20 років свого життя, викладаючи у житомирській загальноосвітній школі №33.
Слава прийшла до актриси ще за часів КВК, коли телевізійна команда «Дівчата з Житомира» стала улюбленицею мільйонів, а прізвище Поплавської перетворилося на справжній бренд. За гумором зірки завжди стояла неймовірна глибина та любов до людей. На жаль, життя Марини Францівни трагічно обірвалося у жовтні 2018 року внаслідок жахливої ДТП. Держава посмертно відзначила видатну землячку орденом «За заслуги» III ступеня.
Родина, місія та «формула кохання»
Актриса завжди відверто говорила, що найбільшою цінністю для неї залишалася сім’я. В одному з інтерв’ю вона з теплотою згадувала батьків:
«У мене співоча родина. Сестричка Людмила гарно співає. Мама і тато, на жаль, уже відійшли у вічність, але залишили теплі спогади. Тато керував польським колективом “Поліські Соколи” і був презесом організації “Полонія”. Його багато людей знали і поважали і в Україні, і за її межами. Завжди вболівав за доручене і, можна так сказати, “горів” за справу».
Свою вчительську місію Марина Поплавська ніколи не вважала другорядною. Поєднання сцени та шкільної дошки стало її життєвим кредо завдяки пораді мудрої наставниці.
«Я народилася в одному місті з Лесею Українкою й в один день з Шевченком. Це дуже відповідально. Певно, ці фактори також вплинули на те, що я стала вчителем української мови та літератури. Одного разу моя старша колега — вчитель-методист і поважна людина — сказала мені таке: “Вчитель, Марино, має бути трохи артистом. У тебе це виходить не трохи, а по максимуму. Тому не смій наступати на горло пісні!”» — розповідала зірка.
Марина Францівна цінувала прості речі і мала власну філософію стосунків, яку називала «формулою кохання»:
«Люблю спілкування з друзями, з рідними, з коханим, мрію викроїти більше вільного часу на це. А то “забудуть, як я виглядаю”. Створила собі за аналогією із захарівськими героями “формулу кохання”: хочеш великого і чистого кохання — набери батькам, якщо вони є, спитай у друга, як ся має, нагодуй звіринку, що обігрів і взяв екзюперівський “отвєт” за те, що приручив. Із маленьких любовей складається велика і масштабна вічна ЛЮБОВ».
«Буде і на нашій вулиці штрассе»: любов до Житомира
Попри шалену популярність та постійні гастролі, Марина Поплавська категорично відмовлялася переїжджати до столиці. Вона обожнювала затишні житомирські кав’ярні та тихі вулички, де зустрічалася з друзями.
«За ці роки багато працювала далеко від дому, але Житомир не полишаю. Мене тримають тут рідні люди, щирі друзі й прихильники. Житомирщина — зелений, мальовничий і безмежно багатий на рідкісні таланти край. Леся Українка, Корольов, Короленко, Ріхтер, Іван Сльота, Володимир Шинкарук… Цей список можна продовжувати безкінечно. Сподіваюсь, колись, років через сто, хтось з мешканців мегаполіса з назвою “Житомир” згадає, що ми тут теж жили-були, творили і “витворяли”. Як казав той же мій добрий друг і товариш Костя Нусенко: “Буде і на нашій вулиці штрассе!”»
📌 Читайте також:
🔔 Хочете знати, чим живе Житомир та що обговорює світ? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
