Mercedes, КДБ та 200 рублів за Біблію: спогади про Патріарха Філарета

Смерть Патріарха Філарета, про яку стало відомо 20 березня, закрила цілу главу в історії українського православ’я. Поки офіційні особи публікують некрологи, звичайні свідки епохи згадують його не лише як ієрарха, а як людину, яка зуміла пройти крізь жорнова радянської системи, зберегти віру і дати українцям Слово Боже рідною мовою.

Цей шлях не був простим: від підпільних ксерокопій дефіцитних книг до розбудови незалежної церковної структури. Філарет залишив після себе не лише храми, а й титанічну інтелектуальну спадщину, яку до нього не спромігся створити ніхто поодинці.

Ми публікуємо особистий нарис Олега Белінського, який бачив Патріарха у два переломні моменти: наприкінці 80-х, коли церква була під гнітом КДБ, та через двадцять років, коли вона вже стала стовпом незалежності.

Далі — мовою оригіналу:

Перший раз я побачив Філарета у 1988 році. Саме через Біблію.
Тоді вона була фактично заборонена, і ми всі вважали, що там приховані якісь таємні знання.
В університеті хтось сказав, що книгу можна купити на Пушкінській 36.
Я поїхав. Перше, що здивувало це гарний, великий білий будинок, резиденція однієї людини.
У Молдові, звідки я родом, партійна верхівка жила скромніше: п’ятиповерхівка біля центрального парку, а межею розкоші була двоповерхова квартира секретаря ЦК, і все це за стіною моєї школи.
А тут цілий маєток у центрі Києва.
Черга за біблією осіб 50.
Перед цим я з ксерокопії читав «Майстра і Маргариту», яку дали всього на три дні та вперше за суттю почув іншу версію Христа.
А тут можливість купити Біблію. Ціна 200 рублів при стипендії у 75.
Книгу в руки давав особисто Філарет, торкаючись її, і це вважалося освяченням.
Я тоді взагалі не звернув на нього уваги, була важлива сама книга. Я ще не знав тоді, що Біблія це історія Близького Сходу та виживання семітських народів.
І з часом те, що там написано, почало викликати посмішку, а часто стали з’являтися більш логічні інтерпретації написаного там.
Другий раз я побачив його через 20 років. Це був уже стовп епохи та української віри.
У нас був будівельний проєкт. Місцева влада була «царьком», яка могла дозволити чи ні, і ось вони просять побудувати церкву.
Теж дивно. Хтось просив дороги, хтось техніку, а тут церква.
Ми погодилися з умовою, що вона буде українського патріархату.
Через пів року Філарет приїхав її освячувати.
Нас як фундаторів запросили на обід. Перше, що здивувало це кортеж із двох нових «Мерседесів». Мій бос, який коштував тоді мільйонів 150, їздив на такому самому.
Я сидів поруч із Філаретом, і важливим був не обід, а історії.
Філарет згадував 80-ті, як його викликали в КДБ і обіцяли, що церква зникне. А він посміхнувся і сказав їм: «Зникне КДБ». Так і сталося — це його слова.
Чому я думаю, що він вірив щиро? У мене є однокласник — священник, я час від часу спілкуюся з ним і розумію, що таке їхня віра і які у них глибокі знання історії.
У них є дивна терпимість, якої немає у нас.
Вони намагаються приймати інші вірування та конфесії, поки ми проявляємо нетерпимість.
Як їм це вдається? Напевно, з розуміння того, що будь-яка віра веде слабких та неосвічених і не дає їм скочуватися до рівня мавпи.
Мені здається, Филарет свято вірив у те, що робив. Будь він іншого віросповідання, його б зараз гнобили і називали «Філарет-Мерседес».
Так, вони люблять великі будинки та дорогі авто — наскільки грошей вистачить. Можна не брати Ватикан, достатньо поглянути на Чернівецький університет, який теж був свого часу резиденцією або Лавру.
Якщо ці люди підтримують когось і допомагають їм виживати, і це вже відбувається 5–6 тис. років то напевно, вони мають свою функціональну цінність.
Висновків з усього цього не буде.
Просто жила людина і померла. Інша справа, що вона залишила після себе.
А Филарет залишив основу церкви.
Він переклав не тільки всю Біблію (Старий і Новий Заповіти), а й повний цикл богослужбових книг. До нього цього не робив ніхто поодинці. Це тисячі й тисячі сторінок надскладного тексту.

Реклама

Нагадаємо, що 20 березня 2026 року пішов із життя Патріарх Філарет. Він був не лише Героєм України, а й архітектором, який десятиліттями будував фундамент для духовної незалежності держави.

Його титанічна праця над перекладами Біблії та богослужбових текстів українською мовою стала основою, на якій сьогодні стоїть церква. Як зазначають дослідники, такий обсяг роботи зазвичай виконують цілі інституції, але Філарет довів, що віра однієї людини може переважити цілу систему.