Сьогодні, у цей весняний день, ректорка Житомирського державного університету імені Івана Франка Галина Євгеніївна Киричук відзначає свій 55-й день народження. Для очільниці одного з найповажніших вищих навчальних закладів регіону ця дата стала приводом не для гучних святкувань, а для глибоких та щирих життєвих підсумків.
Як стало відомо виданню Житомир-Онлайн із відвертого допису іменинниці на її особистій сторінці у соціальній мережі, сьогоднішнє свято для неї — це зовсім не про цифри у паспорті. Жінка зізнається, що цей рубіж символізує її особистий шлях, який іноді давався легко, а часом був важким аж до сліз.
Галина Євгеніївна з великою теплотою згадує людей, які завжди були поруч і тримали за руку у складні моменти, а також тих, кого вже немає, але хто назавжди залишив слід у її серці. Ректорка відверто ділиться, що життєві помилки приносили їй біль, проте давали безцінні уроки, а пережиті втрати зробили душу глибшою.
Оглядаючись назад, ювілярка зазначає, що не прагне здаватися ідеальною, натомість відчуває себе справжньою та живою. З роками вона навчилася помічати і цінувати те, що раніше здавалося буденним: красу ранкового світла, затишок тиші поруч із найріднішими людьми, щирість у розмовах та тепло звичайних обіймів. Саме такі миті простого щастя, за її словами, здатні зігріти у найхолодніші дні.
Сьогодні Галина Киричук не просто рахує прожиті роки — вона відчуває їх серцем через призму світлих спогадів та безмежної вдячності. Очільниця університету вдячна долі за всі випробування, адже саме вони навчили її любити життя з іще більшою силою. З оптимізмом дивлячись у майбутнє, іменинниця вірить, що попереду на неї чекає ще багато світла та радості, адже життя, попри всі складнощі, залишається глибоким і по-справжньому прекрасним.
Мені сьогодні 55…
І знаєте, це зовсім не про вік.
Це про шлях, який іноді був легким, а іноді – до сліз важким.
Про людей, які тримали за руку… і про тих, кого вже немає поруч, але вони назавжди в моєму серці.
Це про помилки, які боліли – але навчили.
Про втрати, які залишили слід – але зробили глибшою душу.
Про миті щастя, такі прості й такі безцінні, що саме вони зігрівають у найхолодніші дні.
Я не стала ідеальною.
Але я стала справжньою. Живою. Навчилася цінувати те, що колись здавалося звичайним:
ранкове світло, щирі розмови, тишу поруч із рідними, тепло обіймів.
Сьогодні я не рахую роки…
Я відчуваю їх. У серці. У спогадах. У вдячності.
Дякую за все, що було – навіть за складне.
Бо саме воно навчило любити життя ще сильніше.
І за все, що ще буде – я теж вдячна. Наперед.
Бо вірю: попереду ще багато тепла, радості й світла.
Життя триває.
І попри все – воно щемливо, глибоко і по-справжньому прекрасне., – зробила допис у соцмережі Галина Киричук
