Громада села Великі Кошарища на Житомирщині знову вбралася у чорне. 15 червня місцеві жителі зі сльозами на очах провели в останню путь свого земляка, мужнього воїна Олега Михайловича Гончаренка. Понад два роки його родина жила між відчаєм та надією, чекаючи бодай якоїсь звістки з фронту.
Життєвий шлях Захисника
Олег Гончаренко народився 10 квітня 1975 року в селі Великі Кошарища, де й минули його дитинство та юність. Здобувши фах електрогазозварника у Житомирському ПТУ № 6, він відслужив строкову службу і повернувся до рідного дому. Працював разом із батьком у будівельній бригаді, а згодом — охоронником, де зарекомендував себе як надійний, чесний та працьовитий чоловік.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Олег Михайлович не лишився осторонь і став до лав Збройних Сил України. Він ніс службу на посаді стрільця-санітара 2-го взводу охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини А 4638. Разом із побратимами боронив країну на Куп’янському напрямку, а згодом — на Донеччині.
Два роки невідомості
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Батько Михайло, брат Ігор, донька Вікторія та вся громада не втрачали надії побачити його живим. Проте дива не сталося: надію змінила гірка і невблаганна правда.
Як стало відомо згодом, 48-річний Олег Гончаренко прийняв свій останній бій 19 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області. Він загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.
Сьогодні рідна земля прийняла свого Героя. Світла пам’ять про його подвиг назавжди залишиться в історії Житомирщини. Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.
📌 Читайте також: найважче випробування — довге очікування
У селі Кмитів попрощалися з військовим Михайлом Маслюківським, який вважався зниклим безвісти
