Гасова лампа, дві худі рибини та шматок чорного хліба принесли Давиду Штеренбергу впізнаваність у мистецтві. Художник, який народився у Житомирі, пройшов шлях від бідної родини до паризького авангарду, а 26 липня 2026 року минає 145 років від дня його народження.
Добірку робіт митця поширив Юрій Болобан у спільноті «Интересный Житомир». Серед них — «Лампа і оселедці», «Портрет батька і сестри», «Дзвіночки», «Сім’я художника», «Оселедці», «Емігрант», автопортрет і портрети близьких Штеренберга.
Свій автопортрет Штеренберг написав у 1915 році, коли його впізнаваний стиль ще тільки формувався.
Він зобразив себе в інтер’єрі кафе, за столом із білою скатертиною та з чаркою, що підкреслює його приналежність до богемного кола.
Хоча сцена доволі статична, хвилеподібний рух ліній додає їй динаміки.
Під час паризького періоду творчості Штеренберг часто використовував у своїх роботах плаский простір, часткову деформацію предметів, чергування фактур, а також поєднання темних і яскравих барв — як у Анрі Матісса.
Від Житомира до паризького «Вулика»
Давид Штеренберг народився 1881 року в Житомирі в єврейській родині службовця. У 1905 році навчався у приватній художній студії в Одесі, згодом виїхав до Відня, а 1907 року оселився в Парижі.
У французькій столиці він жив у знаменитій колонії художників «Вулик» — La Ruche, навчався в академії Вітті та опинився в середовищі паризького авангарду. Штеренберг спілкувався з поетом Гійомом Аполлінером, зустрічався з відомими художниками й виставляв роботи у Весняному, Осінньому салонах та Салоні незалежних.
Житомир при цьому не зник із його творчості. У 1914 році з’явилися роботи «Біля річки. Житомир», «Околиці Житомира» та «Портрет батька і сестри». У них паризькі пошуки художника поєдналися з образами міста й родини, до яких він повертався після років еміграції.
Оселедці, які стали портретом епохи
Штеренберг працював під впливом фовізму, кубізму та інших модерністських течій, але поступово виробив власну манеру. Він залишав на полотні кілька простих предметів, відмовлявся від звичної перспективи й перетворював фактуру хліба, дерева, риб’ячої луски або скла на головну частину композиції.
Однією з найвідоміших стала робота «Лампа і оселедці» 1920 року. Її не слід плутати з близьким за сюжетом натюрмортом «Риба і лампа», написаним 1919 року. Звичайні продукти та побутові речі у цих картинах стали не прикрасою столу, а свідченням голоду, нестачі й напруженого післяреволюційного часу.
Лампа та оселедці
1920
Державний Російський музей
Санкт-Петербург
Сучасники цінували Давида Штеренберга як майстра натюрморту.
Манера художника формувалася під впливом багатьох модерністських течій — від імпресіонізму до кубізму та футуризму. Проте жодну з них він не обрав як основну для власного живопису.
Після повернення з Франції Штеренберг очолював відділ образотворчого мистецтва Народного комісаріату просвіти, викладав у Вищих художньо-технічних майстернях і був одним з організаторів та керівників Товариства художників-станковістів. Його роботи нині зберігаються у великих музейних і приватних колекціях.
Оселедці
1917–1918
У Житомирі ім’я Давида Штеренберга відоме значно менше, ніж його картини у світі. Проте історія художника повертає місту ще одного уродженця, який став частиною європейського мистецького руху першої половини ХХ століття.
Дзвоники
1946
Портрет Н. Д. Штеренберг
1913
Надія Давидівна — дружина Давида Петровича Штеренберга. Вони познайомилися ще до його паризького періоду, і вона стала його незмінною супутницею на все життя.
Для Давида родинна підтримка була надзвичайно важливою опорою: на час створення портрета у 1913 році він уже жив у Парижі, повністю занурений в авангардне середовище. І саме Надія залишалася для нього найближчою людиною в чужій країні — його емоційним якорем і стабілізаційною силою.
Згодом, у радянські роки, коли Штеренберг очолював Відділ образотворчих мистецтв Наркомпросу і працював у ВХУТЕМАСі, вона й далі була невіддільною частиною його життя. Щоправда, в офіційних документах згадок про неї майже немає — як це часто й буває в родинах художників.
Родина художника
1929
Портрет Елли
1916
Іммігрант
1913–1914
Жінка на дивані. Н. Д. Штеренберг
1920
Старий (Старе)
1925–1926
Читайте також
