У Житомирі 19 серпня вперше відбудеться фестиваль пам’яті Володимира Шинкарука «Пісенний Спас». Саме у день народження Володимира Федоровича його друзі зберуться на одній сцені. Лунатиме зворушлива музика, звучатимуть знайомі всім пісні автора, якого вже немає серед нас. Багатьом людям і досі не віриться, що Володимир Федорович відійшов у вічність. Лише сітілайти на вулицях Житомира із життєрадісним обличчям Володимира Шинкарука нагадують, що про нього залишається пам’ять і теплі спогади тисяч вдячних шанувальників, студентів і людей, які його знали.
Напередодні фестивалю ми зустрілися із донькою Володимира Федоровича Іриною Шинкарук, яка є головою оргкомітету. Саме Ірина буде ведучою гала-концерту, що відбудеться 19 серпня. Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з Іриною Шинкарук.
– Ірино, звідки у Вас беруться сили, адже багато людей після смерті рідних просто опускають руки і замикаються в собі?
– Від болю є можливість сховатися за справою, яку ти робиш. Я не могла просто скласти руки і сидіти, адже відчувала, що це потрібно не лише мені. Пам’ятаю, як після похорону і після концерту пам’яті, що відбувся 14 січня, до мене підходили люди і запитували: «Чи буде щось 19 серпня?».
– Хто Вас зараз підтримує?
– У першу чергу, це родина, мої і татові друзі, і просто люди, які любили його і його творчість. Всі вони з нетерпінням чекають на цей фестиваль. У мене двоє синів. Днями молодший, 3-річний Вітя поділився своєю ідеєю: «А давайте сядемо на літак і полетимо на місяць, щоб визволити дідуся». А старший Єгорка, якому зараз 5 з половиною рочків, постійно запитує, коли вже дідусь воскресне. Він дуже вірить, що це станеться. Коли тато хворів, ми всі прийшли до віри і спільні переживання об’єднали велику родину.
– Як Вам вдалося зібрати так багато артистів, які приїдуть 19 серпня у Житомир?
– Декого з артистів я запросила на церемонії вручення відзнаки «Коронація слова-2015» (твори Володимира Шинкарука завоювали нагороди: пісенна лірика для дітей «На старому горищі» – І премію, збірник пісенної лірики «9 грамів» – спеціальну відзнаку, – ред.). Випадкових людей на концерті не буде. Всіх їх доля в різні часи пов’язала із татом. Це його друзі та колеги. Пам’ятаю, наприклад, коли татові вже було дуже важко, він зателефонував до Артема Кондратюка і каже: «Тьома, завантаж мене якоюсь роботою. Може, тобі пісню потрібно написати?». Саме тоді з’явилася пісня «Любов спускається до нас із неба». Це переклад з «Notre-dame de Paris». Я думаю, що Артем після її виконання на сцені сам про все розкаже.
– Фестиваль «Пісенний Спас» – це перший захід, який відбудеться у відремонтованому літньому театрі «Ракушка». Раніше міська влада повідомляла, що офіційного відкриття майданчика і традиційної червоної стрічки не буде. Чи не вважаєте Ви, що саме ця подія стане знаковою і символічною для Житомира?
– Першим завжди найважче. У літньому театрі потрібно багато всього перевірити і протестувати. Сподіваюся, що фестиваль «Пісенний Спас» започаткує гарну традицію проведення в нашому місті різних заходів і дозволить запрошувати сюди багатьох артистів. Трансляцію концерту буде вести Перший Національний телеканал, тому зараз надзвичайно важливо створити хороші умови не лише для глядачів, а й дотриматися усіх вимог телевізійників.
– Що Ви ще плануєте зробити для вшанування пам’яті Володимира Федоровича?
– Тато був учителем і педагогом за покликанням, а не просто за професією. Він передав мені бажання ділитися тим, що я маю, вмію і можу. Талановитих людей потрібно підтримувати і допомагати їм розкритися. Ми плануємо надрукувати повне видання творів Володимира Шинкарука в чотирьох томах. Першою буде книга поезій «У затінку сонця», а також із такою ж назвою вийде аудіокнига, де він сам читає свої твори. Окрім цього, ми випустили аудіокнигу з романом «Тренер» із татовим голосом, яку також презентуємо на фестивалі. Він багато чого встиг зробити тоді, коли вже знав про хворобу. Пам’ятаю татові слова: «Це найстрашніші, але найщасливіші дні в моєму житті».
