Юля з Житомира. Егоїстка, бо одна в родині :). Татова улюблениця. З дитинства прагнула бути самостійною та незалежною. У 19 років пішла з дому 🙂 І почала самостійне життя. У 2015 переїхала до Києва, але досі обожнює свій Житомир. З 16 років працює на радіо.
– Мамочка хотіла виховати правильну дівчинку, а тато навчив битися і грати у футбол. В мені живе дві дитини – одна мамина, а інша татова.
Які найліпші спогади дитинства?
– Якось тато подарував велосипед, але не абиякий, а привезений з Німеччини. Але я забула, де у нього гальма і пірнула разом з ним в озеро. Плавати я не вмію, тому вгрузла в мул по шию. Тато відремонтував велосипед і досі на ньому їздить мама. У мене є навіть свій велорекорд – 140 км від бабусі і назад. Ще яскраво пам’ятаю костюм курочки, який мені дружно шили батьки протягом всієї ночі на дитяче свято у дитсадку, і це був найпсиходелічніший мій наряд, досі збереглося кілька фото. Хоча дитинство – це, в першу чергу, моя бабуля. Її уже кілька років немає, але їй я вдячна за кращі дитячі спогади та найвеселіші канікули.
Як навчалася у школі?
– Поведінка була зразкова, але коли мене доводили однокласники, то могла пояснити кулаком. Якось надавала стусанів однокласнику, викликали батьків. Прийшов тато, послухав, а вдома сказав, що правильно зробила.
Разом з тим, здійснила мамину мрію, закінчивши 9 класів з відзнакою. А з 10 почала жити для себе.
Що це означає?
– Прогулювала уроки, окрім української мови та літератури. Я цілковитий гуманітарій, писала серйозні наукові роботи, представляли їх навіть на міжнародному рівні. І вже з 11 класу почала працювати на місцевому радіо. Найбільшим досягненням тут стало знайомство з Кузьмою Скрябіним. Відтоді ми дружили.
Що змінила дружба з ним для тебе?
– Не відбулось в мені якихось кардинальних змін, просто ми з ним зійшлись, мабуть, на якомусь молекулярному рівні і багато років дружили. Коли він створив радіо S.R.A.K.A (Своє Радіо Андрія Кузьменка), то одразу запропонував співпрацю. На день народження Андрія (17 серпня 2015 року) встановила національний та світовий рекорд – провела найдовший радіоефір на online радіостанції. Колись це була моя мрія і наш спільний план, але довела задумане до завершення уже не з ним. Просиділа з напарником в ефірі майже 3 доби без сну.
Згодом почала працювати ще й на телебаченні, вела новини та погоду.
А хто ти за фахом?
– Вчитель української мови та літератури, редактор.
І що, працювала вчителькою?
– Ага. Аж півтора тижні 🙂 Зрозуміла, що сучасна школа – це боротьба вчителів з батьками. Це майже не має відношення до справжньої освіти та виховання.
Чим захоплюєшся?
– Сучасна українська література, музика. Колись танцювала хіп-хоп, зараз уже тверк. У ранньому дитинстві пробувала народні танці. А ще знаю французьку техніку плетіння фріволіте 🙂 Катаюся на роликах та ковзанах, виховую німецьку вівчарку.
Як стала ведучою Хеппі Ранку?
– Хіт я слухала з самого початку своєї радіокар’єри. І кожного разу їхала на роботу і знала, що колись неодмінно заспіваю Сатиричні куплети разом з Сенкевичем. Коли дізналася про кастинг, зрозуміла, що це мій шанс здійснити задумане. Думки матеріалізуються)
Як ти уявляєш себе через 10 років?
– Я буду тут же, на Хіт FM. Хеппі Ранок стане просто на 10 років успішнішим і потужнішим.
Який твій слухач?
– Активний, зі своєю точкою зору. Який розуміє, що кожен фініш, то по суті старт.
Мрія є?
– Найглобальніша мрія уже здійснилась. Це дуже приємне відчуття, мушу вам сказати. Зараз будую нові плани 🙂
