Її син — у Небесному Війську. Вона — на землі з його портретом…
Щоранку о дев’ятій Житомир завмирає. Тиша стає молитвою. У ній — жінки з портретами синів. Пані Тетяна мовчки тримає погляд свого Федора. Цей материнський біль немає виміру. Та в ньому є сила, яка не дає країні зламатися.
Федір пішов на фронт добровольцем. Без прощань. Вона дізналася потім, з телефонного дзвінка:
“Мамо, я мушу. Бо що скажу своїм дітям?..», — ці слова мати чує і досі…
…Єдиний син. Ще юним він мріяв про силу та справедливість. Житомирська школа №6, спорт, Національна академія внутрішніх справ, служба в УМВС — оперативно-розшукова діяльність, старший лейтенант, родина, життя…
З квітня 2021-го — захист України в АТО. А потім — лютий 2022-го. І він — знову в строю. Один із тих, хто не вагався. Заради України.
Федір Наливайко. Кулеметник 1-го Стрілецького батальйону 72-ї бригади імені Чорних Запорожців. Він пішов на фронт рядовим, хоча міг — офіцером. Обрав нелегкий шлях боротьби.
29 липня 2023.
Короткий дзвінок:
“Мамо, не дзвони, поки ми на бойовому. Ти тільки не хвилюйся. Молися”. І вона молилася. Щохвилини хапалася за телефон. Її серце тривожно щеміло.
Тоді під Мар’їнкою він кинувся під кулі — витягав пораненого побратима. Під мінометним обстрілом. Прикривав собою… Потім — шпиталь у Дніпрі. Черкаська лікарня. І мати — біля ліжка. Він помер у неї на руках. Уже вдома. Серце не витримало поранень. Йому було 42…
…”Завтра квіти живі принесу до Алеї… Він тут — серед сильних і мужніх. Я всіх називаю синами.”
У її кімнаті, біля портрета Федора, — нагороди: медаль “За оборону України” й орден “За мужність” III ступеня (посмертно). І тиша, в якій мати щодня говорить із сином.
«Я не голодний і в шапці. Зв’язку не було», — перечитує короткі синові повідомлення. Найдорожчі й стримані, як він сам.
Переглядає відео з його телефона — про війну, побратимство, жарти і втому. Розмовляє з голубом, що прилітає до його могили…
І пам’ять несе… Їздить до поранених в шпиталі, де в кожномуЇї син — у Небесному Війську. Вона — на землі з його портретом…
Щоранку о дев’ятій Житомир завмирає. бачить свого Федора. Допомагає фронту. Бо кожен дрон — це шанс, що десь чиясь мати не житиме в тиші замість голосу сина…
У День матері вклоняємося тим, хто народив і виховав Героїв. Матерям Нескорених!
