У критичні моменти, коли рахунок іде на секунди, а емоції беруть гору, на іншому кінці дроту завжди є той, хто зберігає спокій і координує дії. У Службі порятунку ця роль належить диспетчерам. Однією з них є Людмила Савчук — старший оператор відділення оперативного зв’язку ДСНС Житомирської області.
Вона працює у службі з 2012 року, але до професії диспетчера відчувала покликання ще з дитинства. «Для мене це не просто робота — це покликання серця», — ділиться Людмила. На диспетчера покладається велика відповідальність: саме вони першими чують біль, паніку та страх. І водночас повинні залишатися врівноваженими.
Найбільше запам’яталася їй ніч 5 березня 2022 року, коли під час ворожих обстрілів у місті Коростень постраждали житлові будинки та цивільні. «Подзвонив дідусь — повідомив, що діти сховалися в підвал під гаражем, у який влучив боєприпас. Автомобіль над ними загорівся… Я молилася, щоб ми встигли», — згадує Людмила. Дітей вдалося врятувати, але тієї ж ночі постраждала однорічна дитина.
Диспетчерка приймає дзвінки не лише про пожежі: це й порятунок на воді, ДТП, відкривання дверей. «Дитина залишилась сама в зачиненій квартирі. Я весь час говорила з нею по телефону, доки не прибули рятувальники. Мама потім подякувала — сказала, що це врятувало дитину», — розповідає Людмила.
Найскладнішим періодом вона вважає весну та осінь — час спалювання сухої рослинності. За один день по Коростенському району цього року обробили рекордні 61 виклик.
Попри стреси та нічні зміни, Людмила знаходить час для родини і хобі — в’яже спицями. «Це заспокоює. Після важкої зміни просто сідаю й в’яжу. Це теж своєрідна терапія», — посміхається вона.
Людмила мріє про мир: коли кожен дзвінок буде не криком про допомогу, а просто «Дякую, що ви є». Її голос рятує людей у найстрашніші миті. І навіть без зброї вона — справжня Героїня.
