Центральний майдан Житомира міг мати зовсім інший візуальний код, якби амбітні плани архітекторів середини минулого століття були втілені в життя. Згідно з тогочасним баченням забудови Соборної площі, ансамбль її споруд мав бути витриманий у єдиному стилістичному руслі, де домінантою виступав би театр у дусі радянського неокласицизму.
Як зазначають дослідники спільноти Житомир Urban News , будівля мала отримати масивні колони та строгу симетрію фасаду. Житомир-Онлайн дослідив, чому місто зрештою отримало модерністську візитівку замість класичного «храму мистецтв».
За початковим задумом, Житомир мав отримати типову театральну споруду, проєкти яких масово реалізовували в обласних центрах України. Схожі архітектурні близнюки сьогодні можна побачити в Рівному, Чернігові, Полтаві чи Херсоні. Ці будівлі мали підкреслювати урочистість та ідеологічну монументальність центру міста, проте архітектурна відлига 60-х внесла свої корективи. Як з’ясував Житомир-Онлайн, перегляд концепції дозволив місту уникнути типової забудови на користь унікального на той час проєкту.
Перемога модернізму над класикою
У 1966 році замість «класичної коробки» з портиком у Житомирі звели кардинально іншу споруду. Новий театр імені Кочерги став маніфестом модернізму: з акцентом на чисту геометрію, великі засклені площини та нову архітектурну мову, яка дисонувала з попереднім планом, але створила сучасний силует площі. Сьогодні ця будівля не лише виконує свою пряму функцію, а й постійно потребує уваги щодо модернізації. Зокрема, нещодавно стало відомо, що у Житомирському драмтеатрі хочуть відремонтувати укриття для глядачів за 22 млн грн, що є критично важливим для роботи закладу в умовах воєнного стану.
Попри естетичну цінність, господарська діяльність театру нерідко стає об’єктом прискіпливої уваги контролюючих органів. За інформацією, яку моніторить Житомир-Онлайн, історична будівля та її колектив періодично проходять через перевірки. Так, нещодавній аудит Житомирського драмтеатру виявив премії обраним до 500% та фінансові порушення, що викликало значний суспільний резонанс.
Чому типовий проєкт не став реальністю:
- Зміна загальносоюзного архітектурного курсу на боротьбу з «надмірностями» в середині 50-х років.
- Бажання місцевих архітекторів створити індивідуальну домінанту для Соборної площі.
- Технологічний прогрес, що дозволив використовувати залізобетонні конструкції для створення складних форм модернізму.
Сьогодні театр імені Кочерги залишається головним майданчиком для культурних подій міста, вдало контрастуючи з іншими будівлями на площі та нагадуючи про сміливе архітектурне рішення, яке свого часу змінило обличчя Житомира.
